Сутність вчення К. Юнга з аналітичної психології - Реферат

Одним з найяскравіших представників глибинної психології по праву вважається Карл Густав Юнг. Він вніс величезний внесок у розвиток психотерапії, психологічного та терапевтичного консультування, а також у розвиток багатьох інших наук, таких як алхімія, філософія, астрономія. За спогадами дітей Юнга він щодня вів прийом пацієнтів три години до обіду і три години після.Деякі з цих учених з часом відійшли від психоаналізу та психоаналітичній психотерапії, щоб шукати нові підходи до розуміння людини, методів лікування неврозів і депресії. Як і Фрейд, Юнг присвятив себе вивченню динамічних неусвідомлюваних впливів на людську поведінку і досвід. Згідно юнгівські теорії особистості, відомої як аналітична психологія, індивідууми мотивовані интрапсихическими силами і образами, походження яких йде вглиб історії еволюції. Аналітична психологія Юнга описує особистість як результат взаємодії спрямованості у майбутнє і вродженої схильності, а також надає великого значення обєднання протилежних психічних сил для підтримки психічного здоровя. Фрейд трактував лібідо, в основному, як статеву енергію, а Юнг розглядав його як дифузну творчу, життєву силу, яка виявляється самими різними шляхами - як, наприклад, в релігії або прагненні до влади.Карл Густав Юнг народився в у Швейцарії, в 1875 році. У шкільні роки, згадував Юнг, він був цілком поглинений мріями, надприродними баченнями і фантазіями. Юнг вивчав медицину в Базельському університеті і отримав медичну ступінь за спеціальністю психіатрія в 1900 році. Після знайомства з «Тлумачення сновидінь» Юнг почав регулярно листуватися з Фрейдом. Він вважав, що Юнг міг би ідеально представляти психоаналіз у світовому науковому співтоваристві, так як не був євреєм.Воно являє собою компонент psyche (душі), що включає в себе всі ті думки, почуття, спогади і відчуття, завдяки яким ми відчуваємо свою цілісність, сталість і сприймаємо себе людьми. Однак Юнг пішов далі Фрейда, зробивши наголос на тому, що особисте несвідоме містить у собі комплекси, чи скупчення емоційно заряджених думок, почуттів і спогадів, винесених індивідуумом з його минулого особистого досвіду або з пологового, спадкового досвіду. Це допомагає психолога, психотерапевта зрозуміти багато чого: наприклад, людина з комплексом влади може витрачати значну кількість психічної енергії на діяльність, прямо чи символічно повязану з темою влади. Те ж саме може бути вірним і стосовно людини, що знаходиться під сильним впливом матері, батька або під владою грошей, сексу або який-небудь іншого різновиду комплексів.І нарешті, Юнг висловив думку про існування більш глибокого шару в структурі особистості, який він назвав колективним несвідомим. Однак Юнг попереджав про те, що якщо цей архетип набуває дуже великого значення, то людина може стати неглибоким, поверхневим, зведеним до однієї тільки ролі і відчуженим від істинного емоційного досвіду.Серед теоретиків і практиків психоаналізу Карл Густав Юнг займає абсолютно особливе положення. Його сучасники писали про Юнга: «Слід визнати, що в даний час немає взагалі жодного психолога, який міг би зрівнятися з ним як у практичній проникливості, так і в теоретичній глибині, сміливості ». Не можна не погодитися з одним французьким критиком в тому, що «серед багатьох ніхто не працював з великим успіхом, ніж Юнг, над тим, щоб вивести психологію з граматичної темниці, в якій вона була заточена».

План

Вступ

1. Видатний перебіжчик

2. Біографічний нарис

3. Аналітична психологія: основні концепції та принципи

4. Відмінності аналітичної психології та психотерапії Юнга відфрейдівського психоаналізу

Висновок

Список використаної літератури