Сутність та засоби паравербальної комунікації - Реферат

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТСпілкування є складним і необхідним процесом інтерактивної комунікації, яке пояснюється прагненням мовців отримати або передати нові знання, уміння, навички і почуття. Комунікативний процес здійснюється за допомогою вербальних та невербальних засобів мови. Довгий час невербальні засоби мовної комунікації розглядалися лише з біологічної та психологічної точки зору, лінгвістів ця проблема мало цікавила. Вербальні і невербальні засоби є невідємними компонентами процесу комунікації, адже вони доповнюють один одного, уточнюють, замінюють, створюють основу формування діалогічного інтерактивного спілкування мовців. На початку розвитку суспільства процес комунікації здійснювався за допомогою невербальних засобів мови (предметне письмо), далі малюнкове письмо (піктографія), ідеографічне письмо (кожен знак виражав окреме поняття, а, отже, слово), словесно-звукове письмо (поєднання змістового запису слів із звуковим), буквено-звукове письмо (алфавітне).Паравербальна комунікація - характеристика спілкування, яка включає гучність висловлювань, значення пауз, перебивань, торкання, силу рукостискань, фізичної відстані, зорового контакту, аспектів кінетики, тощо. До цієї категорії належать звукові сигнали, які супроводжують усне мовлення, що надає вербальним повідомленням додаткового значення. Селіванова підкреслює, що “паравербальні засоби комунікації є супровідними для вербального мовлення знаковими засобами, що відіграють значну роль у процесі спілкування, зокрема, реалізують протишумову програму мовлення, доповнюють й уточнюють його, надають емотивності й експресивності і т. ін..Мовні відтінки впливають на зміст висловлення, сигналізують про емоції, стан людини, її впевненості або невпевненості і т.д. Тому поряд з вербальними і невербальними засобами комунікації в спілкуванні використовуються і паравербальних кошти, які являють собою сукупність звукових сигналів, що супроводжують усне мовлення, привносячи в неї додаткові значення. Тобто при паравербального комунікації інформація передається через голосові відтінки, яким у різних мовах надається певний сенс. Асоціації представляють собою здатність нашого інтелекту відновлювати минулу інформацію завдяки свіжої інформації, яка в даний момент приймається людиною, тобто коли одне подання викликає інше. І, навпаки, спокійна повільна манера мови вказує на незворушність, розважливість, грунтовність мовця.Призначення паравербального комунікації полягає в тому, щоб викликати у партнера ті чи інші емоції, відчуття, переживання, які необхідні для досягнення певних цілей і намірів. Такі результати звичайно досягаються за допомогою паравербальних засобів спілкування, до яких відноситься: просодика - це темп мови, тембр, висота і гучність голосу; екстралінгвістіка - це паузи, кашель, зітхання, сміх і плач (тобто звуки, які ми відтворюємо за допомогою голосу ). У Європі, наприклад, американців засуджують за їхню манеру говорити занадто голосно. Для них набагато важливіше показати свою компетентність і відкритість. спілкування інтонація паравербальний комунікація Тому у них дуже розвинена здатність направляти свою промову прямо на потрібного партнера і при цьому враховувати не тільки шум, але і відстань.Певною мірою така класифікація різновидів культури спілкування є умовною, оскільки спілкування може відбулися на перетині різних комунікативних практик, у бізнесі ділова культура спілкування часто передається зі світським етикетом, а під час неформальої дружньої розмови можна перейти до обговорення науково-професійних питань тощо. Отже, правильно дібрані мовні засоби дозволяють мовцеві передавати інформацію, почуття, емоції, уміння слухачеві відповідним чином впливати на його почуття, думки, поведінку та на подальшу його діяльність, а слухачеві адекватно сприймати отримувану від мовця інформацію.

План

Вступ

1. Сутність паравербальної комунікації

2. Засоби паравербальної комунікації

3. Культурно-специфічні особливості паравербальної комунікації

Висновок

Список використаних джерел