Аналіз питань щодо сутності та специфіки виконання релігією комунікативно-транслюючої функції. Особливості мережі горизонтальних релігійних зв’язків. Характеристика специфіки і структури релігійної комунікації в парадигмі загальної теорії комунікації.
При низкой оригинальности работы "Сутність та специфіка комунікативно-транслюючої функції релігії", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Сутність та специфіка комунікативно-транслюючої функції релігіїПредметом нашого розгляду стало питання щодо сутності та специфіки виконання релігією комунікативно-транслюючої функції. Завдання, які висунуті в межах підрозділу: 1) охарактеризувати специфіку і структуру релігійної комунікації в парадигмі загальної теорії комунікації; 2) проаналізувати трансформації релігійної комунікації у сучасну добу; 3) висвітлити специфіку комунікативно-транслюючої функції релігії та напрями її трансформації у глобалізованому світі. Перший практично не розмежовує комунікацію і спілкування, витлумачує комунікацію як «соціальне спілкування», форму взаємодії індивідів чи соціальних груп, безпосередній обмін навичками, уміннями, знаннями досвідом, інформацією, а також результатами діяльності. Федорової, релігійна комунікація - це відносини, в процесі яких відбувається передавання і обмін інформацією релігійного змісту за допомогою певної (тобто визначеної для кожної релігії) системи знаків. В межах горизонтальної комунікації можна виділити, принаймні три відмінні складові: (1) комунікація з одновірцями (звична, повсякденна, відкрита, психологічно комфортна); (2) комунікація з духовенством, кліром (ритуалізована, врегульована нормами особливого релігійного етикету, передбачає особливі форми взаємодії й спілкування, неприпустимі щодо пересічних одновірців); (3) комунікація з іншовірними (нерідко напружена, навмисно обмежувана, агональна, психологічно дискомфортна).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
