Сутність та послідовність роботи з особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві - Автореферат

Харківський національний університет внутрішніх справ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукСьогодні у контексті інтенсивної розробки кількох досить різних з змістом проектів нового КПК України прискіпливої уваги науковців потребує проблема найбільш точного і комплексного визначення сутності і послідовності дій із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві, оскільки від якості даної роботи залежить рівень надійності захисту особистих прав, честі і гідності громадян від злочинних посягань. Гросом у 1898 р. було повязано і з першим визначенням поняття цієї науки у контексті значимості роботи із особистісними і речовими джерелами доказів. Викладені обставини й актуалізували потребу провести цілеспрямоване комплексне вивчення сутності та послідовності (поетапності) роботи з джерелами доказів крізь призму філософсько-логічних категорій доказування, положень теорії права та з позиції сучасних поглядів і потреб практики доказування у кримінальному судочинстві, запропонувати алгоритм щодо більш узгодженої, вичерпної і чіткої послідовності загальної роботи із особистісними і речовими джерелами та процедури доказування. Зокрема: - дістало подальший розвиток змістове, термінологічне та елементне представлення сутності і послідовності роботи із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві, у контексті чого запропоновано наступні основні її етапи, а саме: - вперше замість неподільної, семантично і змістовно не виваженої процедури «збирання доказів» (оскільки спочатку треба встановити джерела та отримати від них певні відомості, які лише пізніше можуть стати доказами) запропоновано диференційований за джерелами етап збирання речових джерел, що складається із пошуку, виявлення (констатації автентичності, індивідуалізації), розшуку, одержання, закріплення, вилучення, упаковки, зберігання і транспортування речових джерел, витребування довідок та отримання зразків на експертне дослідження, а також встановлення особистісних джерел, який поділяється на пошук, виявлення (констатацію автентичності, індивідуалізацію) і розшук особистісного джерела та організацію зустрічі з ним; у контексті викладеної змістовно-термінологічної уніфікації сутності і послідовності роботи з особистісними і речовими джерелами дістали подальшого розвитку як наскрізні етапи зясування сутності, послідовності й інших закономірностей здійснення даної процедури, а також її взаємоповязане версіювання, планування, організація і документування, коли зясування вказаних закономірностей складає інформаційно-довідкову, організація - забезпечувальну, а документування - посвідчувальну основу ефективного, раціонального та якісного проведення кожного із основних етапів роботи із особистісними і речовими джерелами доказів у кримінальному судочинстві, а версіювання і планування даної роботи повинні бути у цьому й орієнтиром (дороговказом);У вступі обґрунтовується наукова і прикладна актуальність теми, показаний звязок теми дисертаційного дослідження із плановими завданням, сформульовано мету, завдання, обєкт і предмет дослідження, сутність методів, які були використані, визначено новизну отриманих результатів, особистий внесок здобувача, теоретичну і практичну значущість результатів, рівень апробації і структура роботи. «Проблеми узгодження послідовності роботи з особистісними і речовими джерелами доказів» присвячено висвітленню хронології становлення та обґрунтуванню найбільш виваженого варіанту етапізації даної роботи, її відображення як поняттєутворюючої ознаки у дефініціях криміналістики, теорії ОРД і процесу доказування, удосконаленню концепції безперервності процесуального документування роботи із особистісними і речовими джерелами. Узагальнення у підрозділі 1.1 «Становлення етапізації загальної роботи із особистісними і речовими джерелами доказів» близько 60 існуючих точок зору дозволило зосередитися на виділенні у даній процедурі збирання (знаходження, фіксації, вилучення, зберігання), дослідження, оцінки і використання доказів (Р. С. Подальший розвиток вказаних підходів дозволив запропонувати наступний варіант визначення поетапності загальної роботи із особистісними і речовими джерелами у кримінальному судочинстві: 1. Підрозділ 1.3 «Концепція безперервності процесуального документування боротьби зі злочинами» присвячено проблемі належної процесуалізації та іншої обєктивізації отриманих до і після порушення справи відомостей, що набуває значимості для етапізації процедури доказування, оскільки недосконале процесуальне та оперативно-розшукове законодавство обумовлює появу різного роду порушень, коли без проведення експертизи чи інших процесуальних дій не можна отримати відомості, достатні для порушення справи, а наявність протягом слідства випадків позапроцесуальної роботи з джерелами значно знижає довіру до отриманих відомостей, ускладнює їх використання як доказу.Розгляд у підрозділі 2.

Основний зміст роботи