Сутність та основні проблеми політичної концепції Володимира Старосольського - Автореферат

Київський університет імені Тараса Шевченка філософський факультетРобота виконана на кафедрі політичних наук Київського університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник - кандидат філософських наук Салтовський Олександр Іванович, доцент кафедри політичних наук Київського університету імені Тараса Шевченка. Захист відбудеться "19" жовтня 1998 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.01.01.12 в Київському університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 252017, м.Історія суспільно-політичної думки в Україні до сьогоднішнього дня має чимало невивчених сторінок. Науковий доробок В.Старосольського є особливо цінним і актуальним для сьогоднішніх науковців та політиків, оскільки його вчення цілком відповідає світовому рівню політичної науки і є оригінальною самодостатньою політичною концепцією, що увібрала в себе і синтезувала основні засади суспільствознавчих теорій визначних західноєвропейських та українських дослідників. Праці В.Старосольського мають велике загально-теоретичне й прикладне значення, оскільки політологічний аналіз досліджених ним джерел та принципів функціонування основних політичних інститутів, зокрема, парламенту, суду, політичних партій, політичного процесу та законів його розвитку, а також сутнісних підвалин національного та соціального чинника в контексті світового політичного процесу та політичної ситуації в Україні, є основними моментами, що визначають подальшу долю суспільства. Вчення В.Старосольського є цінним для нас ще й тим, що він, у межах праць з практичної політології, чітко окреслює конкретну проблематику громадсько-політичного життя суспільства, яке являє собою переплетення економічних, політичних, етнокультурних, правових, соціальних процесів, що перебувають в тісній взаємозалежності, знаходить конкретні механізми їх узгодження та вирішення. Ідеї, сформульовані В.Старосольським ще на початку XX століття є актуальними і у сучасних суспільних умовах, адже й досі у переважної більшості населення України ще не задоволені соціальні вимоги, українська нація як сталий соціально-політичний організм ще не довершила своєї консолідації, демократична форма правління знаходиться на стадії становлення.У вступі обгрунтовується актуальність теми, визначаються обєкт, предмет, головна мета та завдання дисертаційного дослідження, визначаються наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи, форми апробації її результатів. Перший розділ - "Проблема методологічних основ політичної науки в політичній концепції В.Старосольського" висвітлює міру дослідженості теми дисертації, окреслює методологічну основу та джерелознавчу базу роботи. Кінець ХІХ-початок ХХ століття - епоха, в яку жив і творив В.Старосольський, - доба великих суспільно-політичних змін і потрясінь як у світі, так і в Україні була пов‘язана з виходом на політичну арену націй як окремих активних учасників світового політичного процесу, встановленням в багатьох країнах демократичної форми правління, боротьбою знедолених суспільних верств за свої соціальні права. Бауха, А.Гобіно, Ю.Липи, Е.Ренана, Г.Лебона, В.Вундта, М.Кареєва, О.Бочковського, Ф.Ньюмана, Б.Уорфа, В.Гумбольта, Л.Вітгенштейна, С.Манціні, Ф.Лассаля, Г.Фіхте та теоретиків соціал-демократичної ідеології європейського зразка - австромарксистів Е.Бернштейна, О.Бауера, К.Реннера, ідеї яких лягли в основу етнополітичної історіософської концепції В.Старосольського, що в свою чергу вплинули на формування його політичної позиції. Всі інші публікації про В.Старосольського, зокрема, праця У.Старосольської "Володимир Старосольський (1878-1942)", стаття "Старосольський Володимир" у "Енциклопедії українознавства" та у "Малій енциклопедії етнодержавознавства" стосуються, здебільшого, характеристики його громадсько-політичної діяльності та біографічних даних.Вчений стверджує, що в погляді на націю існують дві основні антитези. Перший підхід - атомістичний (веде свій початок від Ш.Монтескє, Ф.Вольтера).Аналізуючи атомістичні етнополітичні концепції Ч.Гобіно, Р.Челлена, Ф.Ньюмана, С.Рудницького, автор зазначає, що суть цього підходу полягає в тому, що тут нація трактується як сума, збірна назва для якоїсь кількості людських одиниць, що відрізняються від інших спільними ознаками. Тут нація як правовий субєкт не існує. Принципово іншим розумінням нації, на думку В.Старосольського, є погляд, за яким нація є окремою цілістю, окремим субєктом, "особовістю" з власним життям, волездатністю, долею (основоположником цього підходу був Г.Фіхте). Використовуючи ідейні засади представників цієї школи - В.Вундта , Г.Лебона, Г.Фіхте, М.Кареєва, О.Бауера, Л.Гартмана, Ю.Бачинського та ін., та застосовуючи соціолого-правовий та герменевтичний методологічні принципи, він приходить до висновку, що: нація є суспільством, а основним чинником, який творить суспільність, виступає "стихійна воля".

Основний зміст дисертації