Поняття поезії відродження і сонетна творчість Шекспіра. Характеристика та специфіка сонет, його композиційні та змістові особливості у творчості Шекспіра. Сутність образно-тематичного аналізу циклу "сонет". Діалектичний характер сонетної форми.
КУРСОВА РОБОТАЛюдська цивілізація винайшла не тільки письмо, але й ряд жанрів мистецтва, зокрема, букет поетичних форм, серед яких найчільніше місце займає сонет. Сонет називають царем поезії, оскільки він, на думку дослідників, має унікальну природу тексту, поєднує гармонійно форму і зміст, чітко передає думки про світ і людину, має філософський дух в осмисленні предметів, явищ навколишньої дійсності. Сонет - старовинна канонічна форма вірша (італ. sonetto - звучати, від suono - звук), будується з чотирнадцятьох рядків пятистопного ямба, хоча буває шестистопний і чотиристопний ямб. Композиційно сонет поділяється на дві частини, в першу входить вісім рядків (завязка), в другу - шість рядків (розвязка). Науковці дослідили, що сонет нагадує невеличку поему, в якій проявляється ритм індивідуально завершеного твору, де відповідно до композиції зміст розгортається за схемою.Недарма Грін у своєму відомому відгуку про Шекспіра, що є першим літературним свідченням про великого драматурга, сварячи його "вороною-вискочкою", писав про те, що цей актор, який переодягається "у чужі пера", "думає, начебто він також здатний гриміти білим віршем", як і драматурги, що вивчили поезію в університетах. Якщо обсяг шкільного курсу поезії уступав університетській програмі, то особиста обдарованість Шекспіра і - ми не помилимося, сказавши це, - захоплення поезією дозволили Шекспіру спочатку наздогнати, а потім перевершити своїх більш ерудованих побратимів по перу. Глухі натяки в сонетах (28 і 29) дають підставу думати, що Шекспір вважав свою роботу для театру нижчим видом діяльності. У сонеті 23 поет, виправдуючи, що він мовчить і не знаходить слів для вираження почуттів, уподібнює себе актору, що забув роль (цей образ нагадує нам про професію самого Шекспіра). У сонеті 52 інший варіант того ж порівняння: поет, як багатій, зберігає скарби своїх почуттів у скриньці й у будь-який час може відімкнути її, щоб насолодитися видовищем коштовностей, які там зберігаються.По популярності і поширеності жодна з твердих форм - італійські і французькі (середніх століть) тріолет, віріле, секстина, іранська газель, чи танка з японської поезії - не зрівняється із сонетом. роблячи повторюваність рим - у катренах звичайно дві рими чотири рази, у терцетах три рими двічі чи дві рими тричі); На думку Бехера, сонет відбиває основні етапи діалектичного руху життя, почуття чи думки від тези, через антитезис до синтезу (положення - протилежність - зняття протилежностей). У класичній формі сонету перший катрен містить тезу, другий - антитезис, терцети (секстет) - синтез. До неканонічних форм сонета відносяться, наприклад "хвостаті сонети" (сонети з кодою - додатковим віршем, одним чи декількома терцетами), "перекинутий сонет" - починається терцетами і завершується катренами, "безголовий сонет" - відсутній перший катрен, "кульгавої сонет" - четверті вірші катренів коротше інших і т.п.Отже, на прикладі “Сонетів” Шекспіра, які є невідємною частиною і, по-моєму, досить яскравим зразком його творчості, можна прийти до наступних висновків: 1) Зміни, розвинуті й закріплені Шекспіром у національному англійському варіанті сонетного канону, названого “шекспірівським”, не без підстави дозволяють вважати його “Сонети”, як частину творчості, вершиною англійського Відродження. 2) Традиції загальноєвропейської ренесансної культури, обумовлені як відродженням античного способу мислення і відчуттям того, що є при цьому підсумком розвитку середньовічної культури, створили умови для появи видатних творчих особистостей, якою, безсумнівно, є В. Шекспір. Образно-тематична система і сама форма його “Сонетів” відбивають антропоцентричне мислення цього періоду, на основі новоєвропейської діалектики розкриваючи складний внутрішній світ великого поета, блискуче втілюючи його творчий задум. "Шекспірівський" сонет дотепер багато словників відносять до жанру сонета умовно, називаючи англійським римуванням. Вживання парних рим наприкінці сонета і перехресних рим у катренах дослідники пояснюють впливом англійської балади, а також почасти тим, що англійська мова відносно бідна на рими.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
1. Поезія відродження і сонетна творчість шекспіра
2. Про сонет, його композиційні та змістові особливості у творчості шекспіра
3. Діалектичний характер сонетної форми
3.1 класичний сонет
3.2 шекспірівський сонет
4. Образно-тематичний аналіз циклу “сонети”
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
