Розглянення поняття сентименталізму. Аналіз важливих передумов для формування сентименталістських ідейно-художніх засад в українській художній свідомості. Розгляд повної довіри до "життя серця" як однієї з головних характерних рис української філософії.
Сентименталізм в українській, як і в інших літературах Європи, - ідейно-естетичне явище, породжене активізацією третьостанової ідеології всередині Просвітництва, друга грань просвітительського гуманізму, що являє собою реакцію на ранній, раціоналістичний етап у розвитку Просвітництва.З одного боку, саме «почуття» у сентименталістів, на відміну від філософів-сенсуалістів, було позбавлене онтологічного змісту (воно мало скоріше етичне значення як момент самовиявлення внутрішнього світу особистості), а з іншого - вони спиралися на той самий раціоналізм. Висунення просвітителями на перше місце почуття не означало заперечення розуму, раціоналістського начала, оскільки «сила розуму і безпосередність почуття рівною мірою спрямовані проти одного ворога - феодальної сваволі, культ почуття не є лише протест зростаючої людини проти централізованої опіки розуму, випробування розуму почуттям». Не походження і соціальний статус індивіда, а здатність його до живого й глибокого почуття, «життя серця» визначали в сентименталізмі цінність особистості. Тому прагнення до найвищої морально-етичної цінності людини - щастя - неможливе в їх творах без співстраждання, готовності розділити смуток і тугу з іншою людиною. Українська філософська думка, яка відіграла одну із визначальних ролей у новому розумінні людської особистості, а також мала вплив на зародження художніх принципів сентименталізму, у XVII-XVIII ст. характеризується небаченим раніше проникненням природничо-наукових знань І орієнтацією на ідеологію європейського Просвітництва.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
