Ієрархія джерел міжнародного права. Механізм контролю за дотриманням гарантій Конвенції про захист прав та свобод людини. Порядок виконання рішень Європейського суду. Навчання працівників правоохоронних органів. Засоби політичного впливу на державу.
Сутність та особливості джерел права європейського союзуНа сьогодні серед різноманітних поглядів вітчизняних і зарубіжних учених на це питання можна знайти такі, що визнають джерелом саме міжнародне право і все, що знаходиться за його межами, і такі, що взагалі не визнають цього поняття. Більшість теоретиків і практиків міжнародного права під формальними джерелами міжнародного права мають на увазі фактичний наявний на даний час матеріал, з якого фахівець-міжнародник визначає юридично обовязкові правила, які можна застосувати до конкретної ситуації. 38 Статуту Міжнародного Суду ООН «Суд, який зобовязаний вирішувати передані йому спори на підставі міжнародного права, застосовує: а) міжнародні конвенції - як загальні, так і спеціальні, що встановлюють правила, напевно визнані державами, що є сторонами спору; б) міжнародні звичаї як доказ загальної практики, визнаної як правова норма; в) загальні принципи права, визнані цивілізованими націями; г) з застереженням, зазначеним у статті 59, судові рішення і доктрини найбільш кваліфікованих спеціалістів з публічного права різних націй як допоміжний засіб для визначення правових норм». Щодо ієрархії джерел міжнародного права, то на відміну від внутрішньодержавного права, джерела міжнародного права не мають чіткого підпорядкування. Так, Статут ООН є сьогодні найавторитетнішим утіленням основних загальновизнаних принципів міжнародного права, які мають імперативний характер (імперативні норми jus ragens визнаються міжнародним співтовариством загалом як норма, відхилення від якої неприпустиме.Норми права ЄС мають пряму дію в межах правових систем його держав-членів і в багатьох сферах регулюють питання, врегульовані національним законодавством. ЄС засновує новий правовий порядок в рамках міжнародного права з метою взаємного соціального та економічного зростання держав-членів [1, с. Основними принципами права ЄС є примат права ЄС (обовязок національного судді не застосовувати національні норми у випадку, якщо вони не відповідають праву ЄС; обовязок держав-членів не ухвалювати закони, що не відповідають праву ЄС), пряме застосування (норми права ЄС застосовуються у державах-членах без подальшого схвалення національним законодавством; кожна особа може подавати клопотання про застосування права ЄС у його справі) та пряма дія. Первинним джерелом права ЄС є три договори про створення співтовариств разом із додатками і протоколами до них та з наступними змінами і доповненнями, а саме: договір про заснування Європейського обєднання вугілля і сталі 1951 року; договір про заснування Європейського Економічного Співтовариства 1957 року (Римський договір); договір про заснування Європейського співтовариства з атомної енергетики 1957 року; а також договори, що доповнюють їх: договір про злиття 1965 року; акти про приєднання 1972-го (Великобританія, Ірландія, Данія), 1985-го (Іспанія, Португалія), 1994 року (Австрія, Фінляндія і Швеція); Єдиний європейський акт 1986 року; договір про Європейський Союз 1992 року (або Маастрихтський договір); Амстердамський договір 1999 року (або консолідований договір, що обєднав Римський і Маастрихтський договори та вніс до них зміни); Ніццький договір 2001 року. Політичні наслідки для держав, аж до виключення з членів Ради Європи, є непривабливими для європейських країн, а тому рішення, як правило, виконуються вчасно.Наприклад, питаннями забезпечення прав і свобод людини, якими в рамках Ради Європи відає Європейський суд з прав людини, котрий у своїй діяльності поєднує елементи як континентального, так і загального права. Держави-члени Ради Європи, зокрема Україна, зобовязані визнавати обовязковість юрисдикції цього суду. На теперішній час Україна, інтегруючись до європейських структур, набула повноправного членства у ряді міжнародних організацій Європи.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
