Загальна характеристика кредитно-банківської системи України. Основні напрямки діяльності Центральних банків. Сутність і цілі грошово-кредитної політики, особливості її формування, типи. Методи банківського контролю та інструменти монетарної політики.
Аннотация к работе
На сучасному етапі розвитку багато які держави, також і Україна формують свої власні моделі державного регулювання. Більшість сучасних економістів розглядають монетарну (кредитно - грошову) політику як найбільш прийнятний для демократичного суспільства інструмент державного регулювання національної економіки, який не призводить до надмірного диктату уряду і зменшенню господарської самостійності окремих індивідуумів. Найвища кінцева ціль монетарної політики полягає в забезпеченні стабільності цін, повної зайнятості і зростанні реального обсягу ВВП. Одним з найважливіших інструментів, що застосовує Центральний банк, є політика обовязкових банківських резервів. Актуальність роботи полягає у тому, що монетарна політика використовується Національним банком України, який виконує всі свої дії з метою забезпечення стабільного економічного зростання і погашення негативних явищ ринку саме за допомогою основних інструментів цієї політики.банківський кредитний монетарнийГрошово-кредитна політика - це комплекс взаємозвязаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених соціально-економічних цілей, заходів щодо регулювання грошового ринку, які здійснює держава через центральний банк країни. Сукупність державних заходів в області грошового обігу та кредиту і називається грошово-кредитною політикою. Грошово-кредитна політика являє собою комплекс заходів у галузі грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції, забезпечення зайнятості та вирівнювання платіжного балансу. Про окремі функції (напрями діяльності) Національного банку згадується в деяких нормах Закону України «Про банки і банківську діяльність» З одного боку, Національний банк - це орган держави, на який покладено виконання специфічних завдань і функцій і який відає правовим регулюванням певних суспільних відносин та здійснює нагляд за банками.У XX ст. формується система державного регулювання економіки і, зокрема, така важлива складова її частина, як грошово-кредитна політика.Грошово-кредитну (або монетарну) політику звичайно визначають як комплекс взаємоповязаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через центральний банк. Проте слід зазначити, що при розробці грошово-кредитної політики, визначенні її основних параметрів центральний банк орієнтується на макроекономічні показники, які визначаються органами законодавчої і виконавчої влади. Потреба у визначенні проміжних цілей викликана тим, що інструменти грошово-кредитної політики (політика відкритого ринку, політика рефінансування, політика обовязкових резервних вимог) в основному не мають прямого безпосереднього впливу на кінцеві цілі. 14) на правління НБУ покладено функцію забезпечення реалізації грошово-кредитної політики згідно з її Основними засадами, то стає зрозумілим, що визначальна роль щодо формування грошово-кредитної політики належить Раді НБУ. Єдиним нормативним документом, який регламентує параметри грошово-кредитної політики в країні, є Основні засади грошово-кредитної політики.29 Закону України «Про Національний банк України» операціями відкритого ринку Національного банку є купівля-продаж казначейських зобовязань, а також інших цінних паперів та боргових зобовязань, визначених Правлінням Національного банку.Суть цього інструменту полягає в тому, що центробанк купує цінні папери на відкритому ринку і тим самим спрямовує в обіг певну суму грошових коштів, збільшуючи загальний обсяг грошової маси. Динамічні операції впливають на загальний обсяг пропозиції грошей, а захисні полягають у підтримці загальної пропозиції грошей на постійному, незмінному рівні і полягають у збільшенні чи зменшенні купівлі і продажу цінних паперів, виходячи із стану грошово-кредитного ринку. Операції на відкритому ринку, що здійснюються в формі прямої купівлі-продажу, а також у формі репо, можна класифікувати на декілька груп: - операції з купівлі та операції з продажу цінних паперів. Використання операцій на відкритому ринку цінних паперів має такі переваги порівняно з іншими інструментами грошово-кредитної політики: - ініціатива з проведення операцій належить центральному банкові; Операції з купівлі (продажу) державних цінних паперів можуть здійснюватися НБУ шляхом участі в торгах, які проводяться організаторами торгівлі цінними паперами, що офіційно зареєстровані відповідно до законодавства України, згідно з установленими ними правилами.