Аналіз спільних засад та принципів європейських демократичних держав щодо регулювання медіа-простору. Дослідження балансу вільного доступу до інформації та захисту приватності, плюралізму та різноманіття засобів масової інформації. Суть заборони цензури.
Аннотация к работе
Сутність, головні підходи та принципи державного регулювання розвитком медіа-простору: наукове осмислення проблемиЯк слушно зауважує в своїй роботі «Реальність масмедіа» Ніклас Луман: «Те, що ми знаємо про наше суспільство і навіть про світ, в якому живемо, ми знаємо завдяки масмедіа. З огляду на дедалі більше утвердження масмедіа в якості «четвертої влади», держави не можуть залишатися осторонь тих процесів, що відбуваються у медіа-просторі, а мають формулювати і реалізовувати власну політику щодо його регулювання. Варто зауважити, що держави здійснюють спроби регулювати діяльність масмедіа та розвиток медіа-простору не лише впродовж останніх десятиріч, а з виникненням перших масмедіа, а саме газет. Масмедіа, за такої моделі піддаються цензурі, їм забороняється критикувати політичне управління та осіб, що перебувають при владі; адже вони розглядаються як інструмент здійснення урядової політики, хоча й не обовязково належать уряду, а можуть знаходиться в руках держави або приватних осіб. Водночас, за лібертаріанської моделі, внаслідок дедалі зростаючого монополізму, масмедіа переходять під контроль могутніх економічних магнатів, а відтак їм усе важче залишатися вільним ринком ідей, журналістика служить не суспільству, а бізнесу, виступає проти соціальних змін.Аналіз наукових розвідок дозволяє констатувати, що держави з виникненням перших масмедіа, здійснюють управління медіа-простором, який приймає форму і забарвлення тієї соціально-політичної структури, у рамках якої функціонує. Зокрема, з огляду на систему та ступінь державного контролю, обсяги та міру централізованості, рівень політизації, ознаки різноманітності, джерела фінансування, за допомогою якої здійснюється таке управління, можна виділити кілька моделей: авторитарну, тоталітарну, лібертаріанську, соціально-відповідальну, періоду розвитку та демократичної участі. 1920-і роки), коли важливим був захист інтересів уряду (держави); період громадської служби (до 1980-х рр.), коли національні інтереси цілком підпорядковані соціальній меті; та період комерціалізації, коли благополуччя соціуму заступили нові цінності економічного характеру та конкуренція. Хоча історично масмедіа в країнах Європи зявилися приблизно в один час, але їх національні моделі досі різняться одна від одної, з огляду на те, що держави визначають свою політику щодо регулювання національних медіа-просторів, у відповідності до власних історичних, соціальних, політичних, правових, економічних та інших передумов.