Аналіз спільних засад та принципів європейських демократичних держав щодо регулювання медіа-простору. Дослідження балансу вільного доступу до інформації та захисту приватності, плюралізму та різноманіття засобів масової інформації. Суть заборони цензури.
При низкой оригинальности работы "Сутність, головні підходи та принципи державного регулювання розвитком медіа-простору: наукове осмислення проблеми", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Сутність, головні підходи та принципи державного регулювання розвитком медіа-простору: наукове осмислення проблемиЯк слушно зауважує в своїй роботі «Реальність масмедіа» Ніклас Луман: «Те, що ми знаємо про наше суспільство і навіть про світ, в якому живемо, ми знаємо завдяки масмедіа. З огляду на дедалі більше утвердження масмедіа в якості «четвертої влади», держави не можуть залишатися осторонь тих процесів, що відбуваються у медіа-просторі, а мають формулювати і реалізовувати власну політику щодо його регулювання. Варто зауважити, що держави здійснюють спроби регулювати діяльність масмедіа та розвиток медіа-простору не лише впродовж останніх десятиріч, а з виникненням перших масмедіа, а саме газет. Масмедіа, за такої моделі піддаються цензурі, їм забороняється критикувати політичне управління та осіб, що перебувають при владі; адже вони розглядаються як інструмент здійснення урядової політики, хоча й не обовязково належать уряду, а можуть знаходиться в руках держави або приватних осіб. Водночас, за лібертаріанської моделі, внаслідок дедалі зростаючого монополізму, масмедіа переходять під контроль могутніх економічних магнатів, а відтак їм усе важче залишатися вільним ринком ідей, журналістика служить не суспільству, а бізнесу, виступає проти соціальних змін.Аналіз наукових розвідок дозволяє констатувати, що держави з виникненням перших масмедіа, здійснюють управління медіа-простором, який приймає форму і забарвлення тієї соціально-політичної структури, у рамках якої функціонує. Зокрема, з огляду на систему та ступінь державного контролю, обсяги та міру централізованості, рівень політизації, ознаки різноманітності, джерела фінансування, за допомогою якої здійснюється таке управління, можна виділити кілька моделей: авторитарну, тоталітарну, лібертаріанську, соціально-відповідальну, періоду розвитку та демократичної участі. 1920-і роки), коли важливим був захист інтересів уряду (держави); період громадської служби (до 1980-х рр.), коли національні інтереси цілком підпорядковані соціальній меті; та період комерціалізації, коли благополуччя соціуму заступили нові цінності економічного характеру та конкуренція. Хоча історично масмедіа в країнах Європи зявилися приблизно в один час, але їх національні моделі досі різняться одна від одної, з огляду на те, що держави визначають свою політику щодо регулювання національних медіа-просторів, у відповідності до власних історичних, соціальних, політичних, правових, економічних та інших передумов.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
