Економічна сутність амортизації та зносу. Метод зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості. Напрямки підвищення ефективності амортизаційної політики. Прямолінійний, кумулятивний та виробничий методи нарахування амортизації.
На шляху побудови ринкових відносин у нашій державі, поряд з формуванням ринку капіталу, цілеспрямованого регулювання потребує процес відтворення основних фондів, оскільки вони великою мірою визначають ефективність суспільного виробництва, темпи впровадження науково - технічного прогресу, зростання національного доходу і добробуту населення. Усунувшись від прямого втручання в діяльність підприємств, держава зберігає за собою головну регулюючу функцію - встановлення “правил гри ”, обовязкових для всіх без винятку учасників ринку. В даній курсовій роботі я хочу зупинитися на сутності, видах, методах амортизації основних фондів та проблемах амортизаційної політики в Україні, якій належить ключова роль у регулюванні та управлінні процесом відтворення основних фондів.В дискусії про економічну сутність амортизації виділяють три основні позиції, а саме: u одна група вчених вважає, що амортизація - це просто грошовий вираз зносу основних засобів; u прихильники другої позиції вважають амортизацією не що інше, як процес перенесення вартості зносу основних засобів на собівартість продукції; Найбільш поширеним у вітчизняній літературі зустрічається наступне трактування цього поняття, а саме що амортизація - це поступове зниження вартості основних фондів внаслідок їх зносу, а також поступове перенесення їх вартості на виготовлену продукцію з метою нагромадження засобів для їх відтворення. Це знову ж таки мотивується тим, що амортизація охоплює не весь процес перетворення вартості засобів праці з виробничої форми в грошову, а являється лише складовою частиною цього процесу, оскільки весь він охоплює такі стадії як: виробниче використання, перенесення вартості засобів праці на виготовлену продукцію, створення амортизаційного фонду, відтворення зношених основних засобів в нові засоби праці. В статті „Теоретичний аспект аналізу амортизації як основи формування амортизаційної політики” В.Й.Бакай дає визначення амортизації як: „Амортизація - це складний економічний механізм, що кількісно відображає втрату знаряддями праці вартості основних засобів, які амортизуються, протягом строку їх корисного використання (експлуатації), і поступове перенесення й на новостворений продукт з наступним нагромадженням коштів для відтворення (придбання) основних засобів.” Головна відмінність запропонованого визначення від інших є те, що амортизація, насамперед, це економічний механізм.Вони, нажаль, не дають назву цим двом функціям амортизації [2,с.362], а лише визначають їх зміст: u першої функції - як «виведення з оподаткування витрат, понесених на придбання необоротних активів" у податковому обліку; Такі розбіжності в класифікації функцій амортизації як за формою, так і за змістом, суттєво ускладнюють застосування фінансового механізму управління амортизацією. Основні фонди й амортизація виділяються у контексті самого закону про прибуток. Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 цієї статті під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. У цьому обліку з початку липня 2000 р. відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби» під терміном «амортизація» слід розуміти систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).П(С)БО 7 «Основні засоби», передбачає використання шести методів амортизації. Методи нарахування амортизації умовно можна поділити на два види: · методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод; · метод амортизації, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання обєктів основних засобів. Цей метод найдоцільніше застосовувати для пасивної частини основних засобів, таких, як будівлі, споруди, меблі тощо.Прямолінійний метод амортизації за ПБО-7 полягає у тому, що «річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання обєкта основних засобів. Порядок нарахування амортизації при застосування прямолінійного методу можна подати у вигляді двох простих формул: Річна сума амортизації визначається так де А - річна сума амортизаційних відрахувань, грн.; Т - очікуваний період корисного використання обєкту. Очікується, що цей обєкт буде мати ліквідаційну вартість, що дорівнює 2000 грн. В даному випадку вартість крану, що амортизується, основних засобів є вартість , що дорівнює 48000 грн.Суть даного методу полягає в визначенні річної суми амортизації обєкту основних засобів виходячи з залишкової вартості такого обєкту на початок звітного року чи з початкової вартості по введених на протязі року обєктам.
План
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1.Сутність амортизації та її характеристика
1.1 Економічна сутність амортизації та зносу
1.2 Функції амортизації
РОЗДІЛ 2.Методи нарахування амортизації
2.1 Прямолінійний метод
2.2 Метод зменшення залишкової вартості
2.3 Метод прискореного зменшення залишкової вартості
2.4 Кумулятивний метод
2.5 Виробничий метод
2.6 Метод передбачений податковим законодавством
РОЗДІЛ 3. Напрямки підвищення ефективності амортизаційної політики
ВИСНОВКИ
Список використаних джерел
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
