Сутність і класифікація доказів та їх джерел у кримінальному судочинстві: ґенеза і можливості удосконалення - Автореферат

СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ ДОКАЗІВ ТА ЇХ ДЖЕРЕЛ У КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ: ГЕНЕЗИС І МОЖЛИВОСТІ УДОСКОНАЛЕННЯ 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльністьНауковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент Стратонов Василь Миколайович, Херсонський державний університет, завідуючий кафедрою галузевого права, Заслужений юрист України. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Карпов Никифор Семенович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального процесу; кандидат юридичних наук, професор Душейко Григорій Олексійович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, професор кафедри оперативно-розшукової діяльності. Захист відбудеться „26” січня 2010 р. о 900 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.07 Класичного приватного університету за адресою: 69002, м.Узагальнення літератури і сучасної практики боротьби зі злочинами свідчить про те, що сьогодні у контексті інтенсивної підготовки проекту нового КПК України немає іншої більш давньої і разом з тим складної, науково і практично значущої проблеми боротьби зі злочинами ніж визначення сутності і видового поділу доказів та їх джерел, способів, порядку і форми отримання від них такого роду відомостей у процесі боротьби зі злочинами, оскільки від якості роботи з джерелами доказів залежить рівень надійності захисту особистих прав, честі і гідності громадян від злочинних посягань. 65 КПК України) та різноаспектні наукові тлумачення цієї категорії ще не повною мірою сприймають філософське підґрунтя сутності та елементи доказування, оскільки поняття доказу подається без достатньо точного й повного відображення його логічно-інформаційної складової і юридичних властивостей, не розмежоване із джерелами, формою та способами подання такого роду відомостей. Поряд з цим, останніми роками спостерігається ряд тенденцій у розумінні цієї проблеми: по-перше, набула розвитку забута концепція щодо розмежування особистісних і речових джерел доказів; по-друге, положення традиційної теорії доказів цілеспрямовано досліджуються в контексті вирішення завдань й інших видів судочинства; по-третє, намітився перехід від визначення поняття доказів у вузькому розумінні до розгляду їх у контексті інших видів антикримінальних відомостей; по-четверте, набула розвитку точка зору про те, що замість традиційного й законодавчо закріпленого (статті 78, 83 КПК України) неподільного інституту речових доказів і документів фактично існує широке коло їхніх різновидів, кожний з яких вимагає особливої процесуальної регламентації. В умовах розробки проекту нового КПК України викладені обставини зумовлюють необхідність узагальнити викладені в літературі і законодавстві різноаспектні та іноді суперечливі пропозиції з уточнення вузького поняття доказу, його інформаційної основи та юридичних властивостей, розвитку широкого розуміння доказів, встановлення фактично існуючої і практично значущої сутності й видового поділу кожної з вказаних груп джерел. Для досягнення поставленої мети і забезпечення наукової достовірності отриманих результатів дослідження обрано комплекс сучасних загальнонаукових і часткових методів, такі як: історико-порівняльний, який дозволив прослідкувати закономірності зародження й розвитку поглядів на поняття і класифікацію доказів та їх джерел (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1); формально-логічний, з метою зясувати наявні варіанти нормативної й криміналістичної сутності доказів, їх класифікації та місця серед інших видів антикримінальних відомостей (підрозділи 1.2, 2.1); системно-структурний, який надав можливість побачити в структурі доказів наявність інформаційної і юридичної складової частини, притаманність відомостям низки юридичних властивостей (підрозділ 1.1); методи аналізу, синтезу, індукції, дедукції та аналогії, за допомогою яких було вивчено наявний стан і можливості уточнення поняття й видового поділу особистісних і речових джерел, шляхи вдосконалення законодавства (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4).Розділ 1 - „Ґенеза поглядів на поняття доказів та їхній розвиток у сучасних умовах” - присвячено дослідженню позицій з приводу визначення сутності доказів, що дало можливість побачити наявність двох концепцій: у вузькому (процесуальному, нормативному) і широкому (міждисциплінарному криміналістичному та оперативно-розшуковому, інформаційному) розумінні, коли у першому з випадків зясовується нормативна дефініція доказів, а у другому - їхнє місце в контексті сутнісно-видового поділу антикримінальних відомостей.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ