Поняття, завдання, основні принципи, форми і стадії методики експертної профілактики, її становлення та стан наукової розробки. Визначення та характеристика закономірностей, які сприяли скоєнню злочину, з приводу якого ведеться кримінальне розслідування.
Сутність і форми експертної профілактики Зміст 1. Поняття експертної профілактики, її становлення та стан наукової розробки 2. Поняття експертної профілактики її становлення та стан наукової розробки Для вивчення конкретного явища необхідно відслідкувати його джерела, генезис, та стан наукової розробки. Тут в статті 333 наголошувалося: «Досвідчені особи, проводячи огляд, не повинні випускати з уваги і таких ознак, на які слідчий не звернув уваги, але дослідження яких може привести до відкриття істини». Концептуальним тут слід визнати положення, згідно якого процесуальний закон дозволяв експертові самостійно відшукувати майбутні обєкти дослідження. 332 РСКС таким чином регламентувала порядок призначення експертизи: «Судовий слідчий зобовязаний запропонувати досвідченим особам словесно або письмово питання, які підлягають їх вирішенню». Це положення закону таким чином коментувалося дореволюційним російським юристом С.І. Вікторським: «Цю ухвалу треба розуміти в тому сенсі, що запропоновані слідчим питаня не ставлять для експертів рамок, вийти за які вони вже не можуть і які б, вочевидь, їх дуже ускладнювали, а є лише рівнозначними зясуванню мети, з якою проводиться експертиза. Такого роду розпитування особливо необхідні, коли, наприклад, багато речових ознак злочину вже зникли.» Слід зазначити, що приведені положення колишнього Російського процесуального законодавства зробили істотний вплив на розроблені Народним комісаріатом охорони здоровя УРСР в перші роки після Жовтневої революції інструкції про судово-медичну і судово-психіатричну експертизи. Тут, зокрема, вказувалося: «Медичний експерт набуває нині значення наукового судді фактів і для здійснення цього свого обовязку користується правом не тільки вивчати в подробицях справу, запропоновану йому на висновок, але і вносити до неї відповідну ініціативу шляхом проведення додаткових досліджень, оглядів, опиту свідків тощо.» КПК УРСР 1922 і 1923 рр. відмовилися від терміну «досвідчені особи» і визначили загальноприйнятий в той час в юридичній літературі термін «експерт». Ухвалення вищеназваного процесуального закону зіграло важливу роль у вирішенні питань, направлених на вдосконалення виконання судових експертиз. І.К. Шахріманьян і Л.А. Каховська вважають, що право експерта на виявлення нових обєктів, невідомих слідчому, який призначив експертизу, витікає із змісту статті, яка передбачає право на ініціативу. О.Р. Шляхов зауважує, що експертна ініціатива не зводиться тільки до встановлення таких фактів та обставин (тобто, фактів та обставин профілактичного характеру). На думку В.Д. Арсентьєва, значно розширюється зміст поняття об’єкту судової експертизи. Висловлені В. Ф. Зудіним думки повністю відносяться і до експертної профілактики.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
