Суспільно-політичний, соціально-економічний розвиток України від другої половини 40-х до початку 80-х рр. ХХ століття - Контрольная работа

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНИ ВІД ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 40-Х ДО ПОЧАТКУ 80-Х РР.Україна в ході Другої світової війни зазнала більше руйнувань, ніж будь-яка інша європейська країна. Проте найстрашнішими були людські втрати, які, за підрахунками дослідників, в Україні становили 8 млн. чол. Всього з України було вивезено в Росію, Середню Азію та інші регіони СРСР майже 1 тис. заводів та понад 4 млн. осіб. Всього до травня 1945 р. було відбудовано і введено в дію майже 3 тис. великих промислових підприємств України, що становило майже третину довоєнних виробничих потужностей. В цілому експорт зернових із СРСР тільки 1946 р. склав 1,7 млн. т., що могло б стати суттєвою допомогою голодуючим регіонам (підраховано, що для боротьби з голодом в Україні у 1946 р. потрібно було 150 тис. т зерна).Хрущова в 1964 р. економіка країни продовжувала перебувати в стані кризи. Для України наслідки краху економічних реформ посилилися насамперед тим, що республіка займала лідируючі позиції в СРСР за виробництвом промислової і сільськогосподарської продукції, в УРСР знаходилася одна з найпотужніших виробничих і матеріально-технічних баз країни, тут були зосереджені найбільші в СРСР підприємства військово-промислового комплексу (ВПК). В умовах світової енергетичної кризи (1973-1975 рр.), коли значно збільшився експорт енергоресурсів із СРСР, левина частка всіх капіталовкладень стала направлятися на освоєння нових родовищ нафти і газу в Сибірі, на Крайній Півночі, а не на модернізацію виробництва. Серед міст СРСР із найвищим рівнем забруднення атмосфери кожен пятий був розташований в Україні: Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Донецьк, Запоріжжя, Кривий Ріг, Жданів (Маріуполь) та інші. Політична мета полягала в зміцненні тоталітарної держави формуванні в людей ілюзорної мети про загальну єдність, Основними проявами наростання кризових явищ в освіті стали такі: освіта все більш відставала від науково-технічного прогресу, якість постійно знижувалося, догматизм і консерватизм процвітав у педагогічній науці й у всіх підрозділах системи освіти, знецінювання знань і освіченості, що все меншою мірою сприяли професійному і карєрному росту молодих людей-окозамилювання в усій системі освіти, особливо в середній школі (основним показником діяльності окремих шкіл, районів, міст, областей стали відсоток успішності і відсоток якості освіти, коли реальні результати навчальної діяльності учнів підмінювалися цифровими показниками, обєктивність яких була далекою від реальної картини), закривалися малокомплектні початкові і восьмирічні школи, особливо в сільській місцевості: скорочувалися кошти що виділялися на освіту, стан матеріально-технічної бази шкіл і вузів не відповідав потребам часу, підготовка фахівців у вузах і технікумах була значною мірою ідеологізованою, проводилась у відриві від потреб держави і суспільства, не відповідала темпам розвитку НТР.Термін "дисиденти" був занесений із заходу і вживався для визначення інакодумців, які в тій чи іншій формі відкрито висловлювали свої погляди, що не збігалися з офіційною політикою. Дисидентський рух в Україні зародився у сер. Яскравими представниками цього напрямку були історик В. Поборники національно-культурних прав протестували проти цілеспрямованої русифікаторської політики, нищення памяток історії та культури, незаконних арештів, утисків національної інтелігенції тощо. Окремий різновид дисидентського руху являв собою релігійний напрям, що обстоював права віруючих, легалізацію Української греко-католицької та Української автокефальної православної церков, протестантських віросповідань та течій, повернення відібраних державою храмів та відбудову зруйнованих тощо.

План

1. Відбудова народного господарства України після Великої Вітчизняної війни

2. Хрущовська "відлига" в Україні

3. Кризові явища в Україні

4. Дисидентський рух в Україні

Література

1. Відбудова народного господарства України після Великої Вітчизняної війни