Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність єпископа Г. Хомишина (1904-1945 рр.) - Автореферат

Прикарпатський університет імені Василя Стефаника Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наукЗахист відбудеться "3" листопада 2003 року о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 20.051.05 у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника за адресою: 76000, м. З дисертацією можна ознайомитись в науковій бібліотеці Прикарпатського університету імені Василя Стефаника адресою: 76000, м. У дисертації досліджено діяльність єпископа Григорія Хомишина - представника окцидентального релігійного напряму в УГКЦ першої половини ХХ ст., виразника консервативного клерикального напряму в українському суспільно-політичному русі. Хомишина, осмислено прозахідні релігійні ідеї єпископа та доведено, що Г. Хомышина в австрийский период создать клерикальное культурно-просветительское общество, его сотрудничество с Христианско-общественной партией, целью которой было усиление греко-католицизма в условиях обесценивания христианских норм, придерживаться непопулярной в среде галицкого политикума "новой эры" украинско-польских отношений в Галиции, объяснялось нежеланием Г.Особливе місце у формуванні національної самосвідомості належить священнослужителям Української греко-католицької церкви (УГКЦ), зокрема станіславському (івано-франківському) владиці Григорію Хомишину, який понад 40 років очолював єпархію. Встановлення добросусідських взаємовідносин між Україною та Польщею на сучасному етапі стимулює вивчення особливостей взаємин між двома народами в історичному контексті. Єпископ висунув і намагався реалізувати програму нормалізації українсько-польських взаємин у 1930-х рр., що характеризувалися особливою гостротою. Хомишин своєю діяльністю намагався наблизити українців до цивілізаційних та культурних цінностей Заходу. Хомишина, відсутні узагальнюючі чи спеціальні праці, в яких було б дано оцінку ролі владики в релігійному, суспільно-політичному та культурно-просвітницькому житті Галичини.Хомишина в архіві не існує, але цінні матеріали про нього знаходяться у фонді 359 "Назарук Осип Тадейович - адвокат, письменник, громадський і політичний діяч (1883-1940)". О. Станіслав (1921-1939)", звідки можна почерпнути інформацію про діяльність Української християнської організації, Української католицької народної партії, Української народної обнови, клерикального культурно-просвітницького товариства "Скала" - інституцій, що були патроновані єпископом. Заслуговує на увагу, зокрема, фонд "Барвінський Олександр - педагог, історик, громадський і політичний діяч (1847-1927)", документи якого розкривають австрійський період діяльності Г. Хомишина. Хомишина містять українські періодичні видання "Вістник Станиславівскої Епархії", "Галичанинъ", "Діло", "Мета", "Нова зоря", "Руслан", "Нива" та ін. Москалюк на основі раніше недоступних архівних джерел розкрив історію християнсько-суспільного руху у Східній Галичині, цілісно висвітлив діяльність Української християнської організації, Української католицької народної партії - інституцій, які патронував Г. Хомишин.Хомишин був представником окцидентальної ідеологічної течії в УГКЦ першої половини XX ст., виразником консервативного клерикального напряму в українському суспільно-політичному русі. У цих умовах єпископ в австрійський період намагався створити клерикальне культурно-просвітницьке товариство, запровадити целібат для духовенства Станіславської єпархії, співпрацювати з Християнсько-суспільною партією, що мала на меті пропагувати ідеї християнства, боротися з ворожими католицькій церкві впливами. Хомишина важливе значення мало посилення австрійським цісарем, вищою ієрархією католицької церкви боротьби з москвофільською пропагандою у Галичині в 1880-1890-х рр. Переломною подією у формуванні суспільно-політичних поглядів єпископа стала російська окупація Галичини в період Першої світової війни. Посилення прокомуністичних впливів на світські культурно-просвітницькі установи у Галичині, неприйняття партією УНДО окцидентальних релігійних та ультрамонтанських поглядів спонукали єпископа до створення окремого клерикального культурно-просвітницького товариства та клерикальної партії - УКНП, програма якої визначалася автономією Галичини у складі Польщі.Митрополит А. Хомишина не були популярними в умовах різкого польсько-українського протистояння, нормалізаторська ініціатива єпископа була здебільшого критично сприйнята в українському суспільстві Галичини.

Основний зміст дисертації