Суспільно-політичні процеси в УРСР другої половини 1940-х - першої половини 1960-х років: українська історіографія - Автореферат

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ ПРОЦЕСИ В УРСР ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ 1940-х - ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ 1960-х РОКІВ: УКРАЇНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯНауковий консультант - доктор історичних наук, професор Слюсаренко Анатолій Гнатович, професор кафедри новітньої історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка Офіційні опоненти - доктор історичних наук, професор Калакура Ярослав Степанович, професор кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка Захист відбудеться «20» жовтня 2008 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.20 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Сучасна історіографічна ситуація дозволяє по-новому осягнути особливості суспільно-політичного розвитку УРСР в умовах повоєнного двадцятиріччя, виявити певні тенденції розвитку тоталітаризму в добу агонії сталінізму, його модифікації в часи хрущовської «відлиги», простежити вплив командно-адміністративної системи на розвиток історичної науки. Дослідження історіографії суспільно-політичних процесів дозволяє конкретизувати співвідношення впливу політичних режимів і партій, а також окремих осіб на історіографічний процес. Аналіз цієї проблеми з сучасних позицій дозволяє визначити реальні важелі, за допомогою яких тоталітарний режим здійснював контроль за суспільно-політичними процесами та імітував політичну активність громадян. Хронологічні рамки дослідження мають два виміри: а) конкретно-історичний, який охоплює період другої половини 1940-х - першої половини 1960-х років, що займає важливе місце в історії України; б) історіографічний, який охоплює, головним чином, другу половину ХХ-го - початок ХХІ століть і може бути поділений на два основні періоди: радянський та пострадянський. Мета дослідження полягає в тому, щоб дослідити тенденції нагромадження знань про суспільно-політичні процеси в УРСР другої половини 1940-х - першої половини 1960-х років, обґрунтувати їх періодизацію, зясувати вплив обєктивних та субєктивних чинників на спрямування історичних досліджень, порівняти радянську, пострадянську та діаспорну історіографію проблеми, визначити науковий рівень праць, виявити прогалини в них та обґрунтувати напрями подальших історичних досліджень теми.Аналізуючи стан суспільно-політичних наук в УРСР 1960-1970 рр., він відзначив провінційність української історичної науки у порівнянні із російською, наголосивши, що історики продовжували боротися з труднощами регламентації наукової організації та контролю змісту і висновків публікацій, як це було й у сталінські часи, а радянська система суспільного контролю збагатилася досвідом маневрування між тотальним підкоренням наукової діяльності партійному апарату та постійним прагненням учених і дослідників до лібералізації. З проголошенням незалежності України перед істориками відкрилося широке поле для проведення нових досліджень на основі документів та матеріалів, що раніше були їм недоступними. У 2000 р. вийшла монографія вчених Інституту історії України НАН України, присвячена історіографії, методології та джерельній базі досліджень аграрних відносин в Україні другої половини ХХ століття. Обєктом монографічних досліджень виступали різні аспекти суспільно-політичних процесів означеного періоду, але найбільша їх кількість стосувалася керівної ролі комуністичної партії, її організаторської та ідеологічної роботи (понад 5000 книг, брошур і статей), натомість число тих праць, які висвітлювали б карально-репресивні заходи та їх вплив на суспільно-політичні процеси, залишається відносно незначним (близько 150). Але в умовах українських реалій перших років незалежності вчені зіткнулися із проблемою відсутності підручників для середньої та вищої школи, які були б написані з точки зору важливості тих чи інших подій для історії саме України, а не СРСР.У Висновках підведені підсумки дослідження та викладені одержані результати, основні з яких виносяться на захист: - дослідження підтвердило одну із важливих тенденцій історіографічного процесу - його залежність від характеру і рівня демократичності політичного режиму. Радянський тоталітаризм суттєво обмежував творчий потенціал істориків, звужував історіографічний простір і диктував тематику досліджень суспільно-політичних процесів, що призводило до їх профанації та спотворення історичної правди. Тематика досліджень, у тому числі з питань суспільно-політичних процесів в УРСР повоєнного двадцятиріччя, їх ідейна спрямованість визначалися замовленням директивних органів із заздалегідь запроектованими висновками та оцінками, що штучно обмежувало поле наукових пошуків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ