Суспільно-політичні організації та рухи України в період Другої світової війни 1939-1945 рр. - Автореферат

Донецький національний університет Суспільно-політичні організації та рухи України в період Другої світової війни.Роботу виконано у відділі історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України (м. Науковий консультант - доктор історичних наук, професор Лисенко Олександр Євгенович, завідувач відділу історії України періоду Другої світової війни Інституту історії України НАН України Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор, академік НАН України Тронько Петро Тимофійович, завідувач відділу регіональних проблем історії України Інституту історії України НАН України доктор історичних наук, професор Кучер Володимир Іванович, головний науковий співробітник відділу етнополітичних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України доктор історичних наук, професор Кравченко Володимир Іванович, професор кафедри історії України і філософії права Донецького юридичного інституту при Донецькому національному університеті Захист відбудеться 28.10. 2005 року о 10-ій годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м.Оптимальне поєднання можливостей державного апарату з ініціативою та масовою самодіяльністю широких верств населення дозволяє забезпечити використання творчого потенціалу суспільства, його історичний поступ. Зясування механізмів взаємодії громадських організацій з державними структурами й окупаційною адміністрацією, визначення основних тенденцій і форм волевиявлення різних верств населення, оцінка ролі й місця недержавних установ у суспільних процесах дозволять адекватно відтворити події Другої світової війни в Україні. Предмет дослідження становлять: діяльність радянських громадських організацій на різних етапах війни; спрямування і зміст суспільно-політичних рухів в українському суспільстві; акції недержавних установ, що перебували на окупованій німецько-румунськими військами території; заходи різних політичних режимів щодо українських громадських обєднань національної орієнтації. Мета дисертаційної праці полягає у зясуванні основних закономірностей, форм і методів функціонування громадських інституцій та суспільно-політичних рухів України за умов частої зміни політичних режимів під час Другої світової війни. Досягнення поставленої мети передбачає розвязання таких наукових завдань: сталінський громадський обєднання рух зясувати витоки й шляхи формування сталінської моделі організації суспільства, місця й ролі в ній громадських обєднань і рухів;У "Вступі" обґрунтовується актуальність дисертації, формулюються мета, завдання, обєкт і предмет дослідження, характеризується новизна праці, розкрито її звязок з науковими програмами та практичне значення.

Перший розділ - "Джерела, історіографія та методологія дослідження" - містить огляд джерельної бази наукового пошуку, методологічних підходів автора, методичного інструментарію, а також наукової літератури з цієї теми.

Враховуючи специфіку досліджуваної проблематики, а також заідеологізованість матеріалів, які містяться у виданих збірниках документів (в СРСР і за кордоном), здобувач зосередився насамперед на опрацюванні архівних джерел.

Основний емпіричний масив документів, залучених до написання праці, виявлено в Центральному державному архіві громадських обєднань України (ЦДАГО України). Оскільки центральне місце в радянській суспільно-політичній системі посідала комуністична партія, пильна увага приділялася вивченню матеріалів ЦК КП(б)У. Ознайомлення з протоколами засідань політбюро ЦК КП(б)У та матеріалами до них (Ф.1, Оп.6) дозволило виявити особливості діяльності партійних органів у 1939-1941 рр., а також у період звільнення території республіки від гітлерівських загарбників (1942-1944 рр.). Здебільшого - це маловідомі спільні постанови партійного центру й республіканського уряду, які містять статистичні дані й охоплюють різні сфери діяльності партії. Поряд з директивною частиною вони мають суттєве інформаційне наповнення, що дозволяє простежити засоби, за допомогою яких ЦК проводив свою лінію у вищих органах влади й громадських організаціях, кадрову політику.

В архівних справах організаційно-інструкторського відділу ЦК КП(б)У (Оп.22 того самого Фонду) виявлено доповідні записки опергруп НКВС, які, на відміну від партійних звітів, позначених рапортоманією, перебільшенням реальних масштабів та успіхів комуністичного підпілля, вирізняються критичними оцінками радянського Руху Опору.

Дещо під іншим кутом зору дозволяють поглянути на проблему організації спротиву окупантам документи Фонду 166 (Оп.3), основу якого становлять матеріали УШПР. Цінність цих доволі обєктивних документів полягає в тому, що вони виходять за межі суто військової справи й подають зріз морально-психологічної, соціально-економічної ситуації на окупованій території України.

Найбільш насиченим подієвим і статистичним фактажем є Ф.1, Оп.

Основний зміст праці