Методологічні підходи до включення культурних та інституційних чинників в економічний аналіз суспільного багатства. Аналіз сучасних підходів до ідентифікації інституційної спроможності та перешкод на шляху змін форм його структури в умовах невизначеності.
Пошук відповіді на питання щодо змісту, форм структури та чинників зростання суспільного багатства завжди був центральною проблемою економічної науки. Сучасні теоретичні підходи до визначення змісту, структури форм, чинників змін суспільного багатства ґрунтуються на дослідженнях, що виникли в руслі методології класичної науки, основи якої закладено У. Разом з цим вивчення потребують нові методологічні підходи включення культурних і інституційних чинників в економічний аналіз змін суспільного багатства. По-перше, історичний досвід перетворень доводить, що положення неокласичної науки щодо досконалих ринків, вільної торгівлі ніколи не було використано розвиненими країнами у вибудовуванні заходів переходу до нової якості економічного зростання, по-друге, ці рекомендації зводяться до простого копіювання (на відміну від емуляції) форм перетворень та форм структури суспільного багатства без урахування їх реального змісту, який полягає в тому, що «…історично існує тільки один спосіб розірвати порочне коло бідності, і для цього необхідно змінити виробничий лад» [4, с. Хедлунд доходить висновків щодо недосконалості існуючих в економічній науці методологічних підходів та визначає необхідність її подолання за рахунок «реінтеграції» суспільних наук, яка, на думку автора, «…поверне нас до підходу «економіки і суспільства», запропонованого ще Максом Вебером» [11, c.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
