Суспільна трансформація діяльності свідків Єгови в УРСР у 1945-1991 роках: історичний аспект - Автореферат

Міністерство освіти і науки України Суспільна трансформація діяльності свідків Єгови в УРСР у 1945-1991 роках: історичний аспектРоботу виконано на Кримському факультеті Феодосійського відділення Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Науковий керівник - доктор історичних наук, професор Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор, Катунін Юрій Андрійович, Таврійський національний університет імені В.І.Вернадського, декан філософського факультету кандидат історичних наук, доцент Захист відбудеться “26” травня 2010 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.04 при Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 91034, м.На сьогодні в незалежній Українській державі актуальною є проблема формування урядової політики щодо релігії й церкви, повязана зі співіснуванням у межах країни більше 80-ти різноманітних релігійних течій, значна частина яких у період радянської влади функціонувала в умовах підпілля, та можливістю інтеграції в духовне життя українського суспільства нових віровчень, що виникли наприкінці XIX - на початку XX ст. У звязку з цим дослідження історії релігійної діяльності Свідків Єгови зумовлено прагненням глибше зрозуміти й усвідомити витоки нинішніх відносин влади й релігії. Вивчення історії релігійних відносин набуває особливої актуальності не лише для України, але й для всіх колишніх союзних республік, де з усе більшою гостротою зростає вага “релігійного питання”, відбиваючись на взаєминах між владою й релігійними обєднаннями. Від того, наскільки впливає Церква й релігія на формування суспільної свідомості, інші політичні, культурні, моральні аспекти суспільного життя, визначається характер соціо-владного співіснування - конфронтація або взаємовигідне партнерство. Дослідження всіх аспектів діяльності Свідків Єгови в зазначений вище період збагатить історичну науку, у першу чергу, введенням у науковий обіг досі не вивчених джерельних матеріалів, які дають змогу створити цілісне уявлення про релігійне життя в УРСР.Зясовано, що в історіографії аналізованої проблеми можна виділити наукові праці, які за хронологічним і тематичним принципом умовно поділяють на три основні групи: 1) критично-атеїстичні розвідки радянської доби, до яких входять як загальні дослідження, присвячені сектантству в СРСР, так і спеціалізовані, тобто ті, що описують лише діяльність Свідків Єгови в СРСР; 2) праці сучасних українських і російських істориків і релігієзнавців; 3) іноземна й емігрантська література. У ній автор аналізує особливості “антирадянської” діяльності Свідків Єгови на території України й усього СРСР, зміни в ученні громади, що стосуються ставлення до влади. Однак, автори більше уваги приділяють поясненню віросповідних принципів Свідків Єгови, їх ставленню до суспільства й держави. До дисертаційної роботи залучено опубліковані й неопубліковані джерела, що зберігаються в архівах, - документи фондів Центрального державного архіву вищих органів влади й управління України, Центрального державного архіву Громадських обєднань України, Державного архіву Російської Федерації, Державного архіву Житомирської області, Державного архіву Рівненської області, Державного архіву Львівської області, Державного архіву Тернопільської області, Архіву Президента Російської Федерації. Крім того, до таких джерел віднесено документи радянських органів влади, в котрих відображено формування державно-церковних взаємин, методи й форми запровадження політичних настанов урядовими структурами, вміщено поточні й підсумкові результати їхньої діяльності.Аналіз історіографічного доробку науковців дозволяє стверджувати, що спеціальної праці, яка б давала цілісне уявлення про діяльність Свідків Єгови в України, підготовлено не було, чим обумовлено вибір теми дослідження: - історія діяльності Свідків Єгови в Україні протягом 1945-1991 років у контексті антропологічного виміру перебуває поза увагою дослідників. Зазначена проблематика на довгий час за певних субєктивних та обєктивних обставин розглядалася в контексті формаційного підходу, що позначилося на її ідеологічному, політичному й конфесійному забарвленні, зумовило залежність від державної конюнктури. Базуючись на суттєво нових методологічних засадах історичної антропології, де обєктом вивчення (субєктом історичного розвитку) виступає людина (у цьому випадку - віруюча), та загальновідомих принципах історичної науки, таких як історизм, обєктивність, принцип розвитку, із застосуванням аналогії і екстраполяції, комплексного, хронологічного і статистичного методів, автор здійснив аналіз і визначив роль релігійного й людського чинників в історії українського народу в повоєнний час; антирелігійна спрямованість церковної політики радянського уряду й механізми її практичної реалізації на українських землях у післявоєнний період постійно змінювались залежно від курсу партії.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ