Суспільні відносини у процесі використання та охорони земель водного фонду - Дипломная работа

Зміст Вступ Розділ І. Загальна характеристика земель водного фонду України 1.1 Землі водного фонду, як самостійна категорія земель України 1.2 Склад земель водного фонду та їх загальна характеристика Розділ II. Правовий режим земель водного фонду: поняття, види, зміст та набуття права власності 2.1 Приватна власність на замкнені природні водойми 2.2 Поняття оренди земель водного фонду 2.3 Поняття державної власності на земельні ділянки водного фонду 2.4 Прибережні захисні смуги, поняття, характеристика, режим господарської діяльності 2.5 Смуги відведення та їх особливий режим використання 2.5.1 Бергові смуги водних шляхів порядок встановлення та використання Розділ III. Контроль за використанням та охороною земель водного фонду, відповідальність за порушення встановленого правового режиму 3.1 Державний контроль за використання та охороною земель водного фонду 3.2 Відповідальність за порушення водного законодавства: кримінальна, адміністративна, цивільна 3.3 Роль органів внутрішніх справ у забезпеченні охорони, використання та відновлення водного фонду Висновок Список використаних джерел Вступ Актуальність теми. Обрана тема спрямована на виявлення сутності права власності на землі водного фонду Крім того Розвиток водного господарства України потребує з огляду на високий рівень економічного освоєння її території і зміни водно-економічних умов науково обгрунтованого підходу до раціонального використання цього важливого природного ресурсу. Україна недостатньо і нерівномірно забезпечена водними ресурсами, і проблема водозабезпечення населення вже у найближчій перспективі стоятиме дуже гостро. Структурно-системний метод використовувався при дослідженні спільних рис та відмінностей земель водного фонду з іншими категоріями земель Земельного кодексу України структурно-функціональний метод. До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів [59,c.27]. Отже, кожна земельна ділянка належить до певної категорії земель. Для створення сприятливого режиму водних обєктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою [2, c.2]. До першого виду відносяться землі зайняті безпосередньо водними обєктами, болотами та островами. Виняток складають тільки підземні води та джерела, так як вони розташовані у надрах. Ця категорія земель призначається для охорони водних обєктів від забруднення, засмічення, виснаження та здійснення певної господарської діяльності, повязаної з використанням водних обєктів [13,c.36]. Порядок користування землями водного фонду визначено постановою Кабінету Міністрів України. Користувачі земель водного фонду зобовязані: виконувати заходи щодо охорони земель від ерозії, підтоплення, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами та від інших процесів руйнування; суворо дотримуватися встановленого режиму для зон санітарної охорони, прибережних захисних смуг, смут відведення, берегових смуг водних шляхів; запобігати проникненню у водні обєкти стічних вод, пестицидів і добрив через прибережні захисні смуги [50,c.32]. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них затверджено постановою Кабінету Міністрів. Після розробки вони підлягають узгодженню з органами охорони навколишнього природного середовища, земельних ресурсів, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад. При цьому не має значення категорія водного обєкта або його правовий режим. Зокрема, на території водоохоронної зони забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; розміщення кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод з використанням балок, карєрів, струмків тощо. Відповідно до Водного кодексу України територія прибережної захисної смуги входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обовязковим централізованим водопостачанням і каналізацією [2,c.40]. Розмір та межі прибережної захисної смути уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням вимог містобудівної документації [3,c.60]. Право постійного землекористування на цих землях обмежено як за формою власності юридичних осіб, так і за цілями використання. Водні об’єкти можуть мати загальнодержавне і місцеве значення. До водних об’єктів загальнодержавного значення належить: 1. внутрішні морські води та територіальне море; 2. підземні води, які є д