Суржик у сучасній комунікації України - Реферат

Реферат на тему: Суржик у сучасній комунікації УкраїниСуржик - це засмічена мова, в якій штучно поєднуються одиниці різних мов, без нормалізації. Всі сучасні літературні мови є сумішшю тих чи інших стародавніх мов, оскільки включають певні елементи лексики і граматики цих мов. Будь-яку літературну мову можна розглядати як певний стандарт, введений суспільством у власних інтересах, зокрема для спрощення і стандартизації господарського життя. Відомо, що всі стандарти - річ минуща, тому рано чи пізно всі сучасні літературні мови світу мусять відійти у минуле і дати дорогу новим літературним мовам, новим стандартам, які очевидно виникнуть як певні суржики (суміші) на базі вже існуючих стандартів. Суржик живе і розвивається за своїми законами: українські слова приймають дивовижні мовні форми, бо підкоряються правилам російської граматики та стилістики, змінюються за цими правилами, вживаються у невірному значенні.Ми згодні з авторами, які переконані, що головною причиною появи цього мовного явища були тривалі заборони та обмеження вживання української мови. Указ Катерини ІІ про заборону викладати українською мовою у Києво-Могилянській академії. Валуєвський циркуляр (заборона видання українською мовою будь-якої літератури): * 1876 рік. Українську мову було вилучено практично з усіх сфер життя, російській мові було надано статусу престижної. Суржик настільки став звичним, що його іноді називають "третьою мовою" поряд з українською та російською.Мовне явище, що дістало назву суржик, належить до специфічної форми побутування мови в Україні. Тлумачний словник української мови фіксує слово суржик у двох значеннях: 1.Суміш пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса; борошно з такої суміші; 2. Отже, семантичне ядро слова суржик поєднує два елементи значення - змішування двох різних субстанцій і пониження якості утвореного внаслідок змішування продукту. Надто явно це скалічене мовлення частини українського соціуму самим фактом свого існування спростовувало офіційну псевдоісторію гармонійної двомовності й благотворності впливу російської мови на українську. По суті ж це був московський лінгвоцид, колоніальне зросійнення, насильна двомовність. суржик мова літературний сленгУкраїнсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де проживає українське населення - на Стародубщині, Курщині, Подонні, Кубані, Ставропольщині, Терщині, Поволжі, Поураллі, Тюменщині, Омщині, Цілині (Сірий Клин), Зеленій Україні. За даними досліджень Київського міжнародного інституту соціології, у 2003 р. поширеність «суржикомовності» серед дорослого населення різних регіонів України становила від 2,5% (Західний регіон) до 21,7% (Східно-Центральний регіон), а загалом по Україні - близько 12%. Але варто враховувати, що через очевидні проблеми з проведенням чіткої межі між «суржикомовністю», вживанням окремих елементів суржику і «чистою» україномовністю чи російськомовністю такі оцінки можуть бути лише приблизними. Тож заяви, ніби українська і російська мирно та щасливо співіснують в інформаційному середовищі сучасної України є або наївним виданням бажаного за дійсне, або лукавою маніпуляцією масовою свідомістю. Насправді, залишається досить великою конфліктна напруга поміж українською та російською мовами.Слово формує свідомість, але й людина плекає слово. Але коли повсюди насаджується й панує колоніальний гібрид, не вистачає сил, щоб повернути народ до рідних джерел, до мови літературної, могутньої і споконвічної. Також у багатьох україномовних інтернетівських форумах і блоґах вживаються різноманітні форми суржику, що містять значну кількість русизмів, а також російськомовні вставки, записані українськими літерами, нецензурна лексика і інші елементи ігор з мовою та орфографією. Крім традиції використання суржику у сучасній українській літературі, у таких випадках варто враховувати і можливий вплив форм сучасного російського мережевого жаргону, де використовується навмисно спотворена орфографія і специфічна лексика. Навмисно-демонстративне вживання суржику, специфічного жаргону і нехтування офіційними нормами правопису (свого роду "штучна диглосія ") підкреслює особливий неформальний характер віртуального мережевого спілкування, норми та звичаї якого є значно більш вільними та ексцентричними порівняно з листуванням чи спілкуванням у реальному житті, в умовах складних бюрократичних систем сучасних держав, а також позначає дистанцію між реальною та віртуальною особистістю автора.

Зміст

Вступ

1. Причини виникнення суржику

2. Українсько-російський суржик

3. Проблема явища та методи її подолання

Список використаної літератури