Сугестивна лірика кінця ХІХ - початку ХХ століття: генеза, структура, функціонування - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукРоботу виконано на кафедрі теорії літератури та компаративістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор, Астафєв Олександр Григорович, Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри теорії літератури та компаративістики Захист відбудеться 25 вересня 2009 року об 11 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.15 із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м.Намагаючись встановити звязок між психікою людини та її мовленням, а також простежити взаємодію між текстом та читачем, вчені вибудовують власне комунікативний ланцюжок, висуваючи тезу про емоційний обмін між автором і читачем через посередництво художнього тексту. Теоретико-літературні праці, частина з яких є надбанням як теорії літератури так і філософії, також засвідчують різнопланові погляди на питання взаємодії автора і читача через посередництво художнього тексту, наслідком якої є вплив тексту на реципієнта. Наприклад, у працях представників Констанської школи рецептивної естетики аналіз упливу тих чи інших лексико-стилістичних засобів тексту на читача та викликання ними певної емоційної реакції співвідноситься з теорією «горизонту сподівань» Г.Р.Яусса. Проте, якщо в рецептивній естетиці йдеться про імовірне цілісне напівсвідоме сприймання тексту, то в дослідженні явища сугестії в художньому тексті, його сугестивності, наслідок упливу тексту на читача розглядається як синкретична цілість, що постає з великої кількості взаємоповязаних елементів. Тому ж аспекту авторочитацької комунікації приділяє значну увагу Ю.Лотман у світлі структурно-семіотичного аналізу тексту, де сам текст виступає як конструкт із кодифікованих смислів («поезія - складно побудований смисл»), які доносять читачеві інформацію імпліцитно і перебувають у тісній взаємодії одне з одним.«Міфопроекція як сугестивний засіб створення художньої картини світу» розглядається два шляхи сугестивного впливу поетичного тексту на реципієнта: через цілісне витворення автором міфопоетичної картини світу у тексті, або ж через використання окремих міфологем, архетипових та символічних образів, структурно-композиційних, риторичних прийомів, притаманних міфічним, сакральним текстам. І навпаки - міфологічне прочитання їх реципієнтом, розкриття прадавнього сугестивного потенціалу тексту на несвідомому рівні забезпечує особливий звязок між ним і автором. Такі ознаки міфу, як циклічний час, сакральний хронотоп, втілений в образі Священного дерева, всеєдність усіх форм та елементів буття та похідні від неї логіка бриколажу (непряме повідомлення про якусь подію, непрямий опис відчуттів), логіка конкретного і логіка абстрактного, явище тотожності мікрокосму людини із макрокосмом Всесвіту також мають сугестивний вплив на реципієнта. У релігії молитва є однією з фундаментальних складових ритуально-культової дії (хоча може бути й окремою ритуально-культовою дією, як, скажімо, молитви ісихастів, чи власне молитовний душевний порив), «містичним спілкуванням, єднанням людини і Бога, яке відбувається у свідомості молільника і матеріалізується в ритуальному слові, зверненому до ідеального реципієнта».(І.Даниленко) У літературі ж, на думку дослідниці, молитва є метажанром (або ж синкретичним), який імітує цей сакральний діалог, втілюючись у різних жанрово-тематичних різновидах, залежно від авторських інтенцій. Настановою поетичного твору виступає образ, повторюваний мотив, що робить його цілісним, наскрізь пронизує весь вірш, обєднує вірші у циклі, слугує обєднавчим стрижнем поетичної збірки.