Судово-медичне значення катехоламінів для діагностики зажиттєвості повішення - Автореферат

Міністерство охорони здоровя УкраїниЗахист відбудеться “14 “червня 2002 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.613.03 при Київській медичній академії післядипломної освіти ім. З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київської медичної академії післядипломної освіти ім. Дисертацію присвячено комплексному встановленню зажиттєвості повішення за кількісним вмістом катехоламінів - адреналіну та норадреналіну в біологічних рідинах тіла та странгуляційній борозні з врахуванням ступеню катехоламінових уражень міокарду та впливу процесів гниття. Визначено, що при асфіксії, яка зумовлена повішенням, в біологічних рідинах достовірно значимо підвищується вміст адреналіну та норадреналіну, а внаслідок цитолітичної дії катехоламінів виникає фуксинофільна дегенерація міокарду у всіх відділах серця. Комплексне дослідження дає можливість обєктивізувати діагностику зажиттєвості повішення впродовж пяти діб після настання смерті. міокарда катехоламін адреналінПовішення являє собою серйозну соціальну проблему, особливо в теперішній час, коли відбувається соціальна трансформація суспільства. За родом смерті повішення може являти собою як випадки самогубств, так і нещасні випадки та вбивства. В звязку з цим, наукова розробка питань, повязаних з діагностикою механічної асфіксії через повішення з обґрунтуванням діагнозу та визначенням ознак її зажиттєвості являє собою актуальне завдання для судових медиків. Мета цієї роботи полягає у встановленні зажиттєвості повішення за кількісним вмістом катехоламінів - адреналіну та норадреналіну в біологічних рідинах тіла та странгуляційній борозні з врахуванням ступеню катехоламінових уражень міокарду та впливу процесів гниття трупу на можливість виявлення катехоламінів в ушкодженій шкірі. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: - на основі комплексного виявлення катехоламінів в біологічних рідинах тіла та странгуляційній борозні з врахуванням їх впливу на серцевий мяз доведена можливість діагностики зажиттєвості повішення як за загальною реакцією організму на асфіксію, так і місцевою в странгуляційній борозні, використовуючи кількісний вміст катехоламінів та ступінь катехоламінових уражень міокарду як діагностичний маркер.Забір секційного судово-медичного матеріалу проведено від 81 трупу осіб в віці від 13 до 97 років, причиною смерті яких були механічна асфіксія через повішення, гостра та хронічна ішемічна хвороба серця (контроль). Матеріалом дослідження були 148 обєктів - ліквор, перикардіальна рідина, непошкоджена шкіра, странгуляційна борозна та відділи міокарду, які були вилучені з трупів, що померли від повішення. Моделювання післясмертних борозен, кількість яких разом з контрольною шкірою склала 20 обєктів, проводили на трупах осіб, що вмерли від хронічної ішемічної хвороби серця. Вплив процесів гниття на можливість виявлення катехоламінів було досліджено на 70 обєктах неушкодженої шкіри, яка була розподілена на 7 досліджуваних груп відповідно до 7-денного терміну післясмертного періоду. В роботі використано модифіковану флюориметричну методику визначення вмісту катехоламінів, яка являє собою оптимальне поєднання етапів хроматографічного виділення катехоламінів з флюориметричним визначенням їх вмісту (посвідчення на раціоналізаторську пропозицію №3/2001 від 29.03.2001 на “Спосіб флюориметричного визначення адреналіну та норадреналіну “, видане Національним медичним університетом ).При асфіксії, що зумовлена повішенням, в біологічних рідинах підвищується вміст адреналіну та норадреналіну. В зажиттєвій странгуляційній борозні в порівнянні з неушкодженою шкірою відбувається локальне збільшення вмісту катехоламінів, яке для вільної фракції адреналіну становить не менше 1,25, норадреналіну - 1,22 та їх загального вмісту 1,33 та 1,19 відповідно. В разі гнилісних змін трупу визначення катехоламінів в біологічних рідинах лімітується розвитком імбібіції, а при виявленні місцевої реакції в странгуляційній борозні - пятьма добами післясмертного періоду. Комплексне виявлення вмісту катехоламінів в біологічних рідинах тіла та странгуляційній борозні, площі фуксинофільних ушкоджень кардіоміоцитів дозволяє обєктивізувати діагностику зажиттєвості повішення як за загальною реакцією організму на асфіксію, так і місцевою, що проявляється в странгуляційній борозні. Для визначення зажиттєвості повішення, яке ґрунтується на встановленні проявів асфіксії та місцевій реакції шкіри на дію петлі, необхідно використовувати як маркер кількісний вміст катехоламінів в біологічних рідинах тіла - лікворі і перикардіальній, странгуляційній борозні та ступінь прояву катехоламінових уражень міокарду.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ