Судовий прецедент у правовій системі Англії (теоретико-правовий аспект) - Автореферат

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКАтеорія та історія держави і права; Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Котюк Володимир Олександрович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри теорії та історії держави і права. Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, доцент Козловський Антон Антонович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри теорії та історії держави і права; З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01017, м.В умовах стрімкого розвитку правової системи України результати всебічного дослідження судового прецеденту як форми юридичного впливу на суспільне життя здатні допомогти: у діяльності з встановлення режиму законності та гарантій забезпечення його реалізації; у визначенні нових методів підвищення ефективності законодавства; при удосконаленні процедур відправлення правосуддя; у створенні незалежної судової влади, яка б користувалася повагою у суспільстві; при імплементації конструкцій англо-американського права. Проведення судово-правової реформи поставило перед Україною завдання щодо закріплення статусу суду в якості незалежного та неупередженого державного органу, що забезпечує дотримання законності та справедливості. Англійське право є класичним зразком функціонування судового прецеденту, тому його аналіз дозволяє найбільш рельєфно виявити позитивні та негативні аспекти врегулювання суспільних відносин за допомогою прецедентного права. Мета дослідження обумовлює його завдання: - розкрити ознаки, сутність і структуру англійського судового прецеденту як джерела (форми) права; Методологічна основа дисертації: а) загальнофілософські категорії (сутність і явище, конкретне і абстрактне, форма та зміст, ціле і частина, структура та елемент, причина і наслідок), за допомогою яких судовий прецедент досліджується з урахуванням його постійного розвитку та існування в контексті зв‘язків з іншими явищами; б) загальнонаукові методи (системний підхід, історичний метод, аналіз, синтез), застосування яких обумовлено дослідженням судового прецеденту в якості окремого компонента системи; в) спеціальні методи (порівняльно-правовий, формально-юридичний), які були задіяні при формулюванні визначень, наукових тез, аналізі позицій дослідників, змісту юридичних норм, а також при з‘ясуванні відмінностей між судовим прецедентом та законом як двома основними видами форм права.Разом з цим це забезпечувало його стабільність, оскільки до ХІХ ст. судді не розглядали попередні судові рішення з схожих питань у якості абсолютно обов‘язкових (тим не менш у своїй діяльності вони намагалися не відступати від прецедентів, які вже неодноразово застосовувались їх колегами). Формування корпусу суддів виключно з досвідчених адвокатів, що дозволило суддям зайняти надзвичайно високе положення в суспільстві. Вказано, що рецепції римського права запобігли такі фактори: а) формалізованість процедур загального права, що заважала безпосередній імплементації будь-яких конструкцій, породжених іншими правовими системами (зокрема, внаслідок існування приписів всі спори судами загального права розглядалися в якості публічно-правових, у той же час більшість норм римського права мала приватно-правовий характер); б) протидія з боку адвокатських гільдій та судів загального права; в) незначна роль університетів (де викладалося римське право) у підготовці юридичних кадрів. Функціонування англійського судового прецеденту забезпечується доктриною прецеденту, що складається з правил та принципів застосування прецеденту, сформульованих у процесі багатовікової практики судів. Автор вважає, що прецедентне право - це комплексне явище, яке слід розуміти одночасно як: 1) сукупність юридичних норм, що містяться у судових прецедентах; 2) правові ідеї та принципи, якими керуються судді при створенні нових норм; 3) правила застосування прецедентів (доктрина прецеденту); 4) особливий стиль юридичного мислення.Завдяки наступництву у розвитку права Англії, основним джерелом якого до ХІХ ст. була діяльність королівських судів та Суду канцлера, всі фундаментальні положення та принципи сучасного англійського права, його понятійний та термінологічний апарат, закріплений у прецедентах. Тому значні повноваження суддів при тлумаченні положень статутів при вирішенні спорів призводять до того, що саме судді визначають зміст і сферу дії норм статутів, оскільки їх рішення набувають прецедентного характеру, які при виникненні схожих спорів розглядаються якобов‘язковий приклад тлумачення неоднозначного положення статуту і тому фактично стають його частиною.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ