Судовий прецедент у праві Європейського Союзу - Автореферат

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукЗахист відбудеться "21" квітня 2009 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. У роботі здійснюється порівняльно-правове вивчення місця судового прецеденту в системі джерел права держав-членів ЄС, його значення в міжнародному праві та праві ЄС/Співтовариств. Визначаються найважливіші особливості прецеденту судових органів ЄС, специфіка зміни судовими органами ЄС прецедентного компоненту acquis communautaire та його темпоральна дія. Вивчається співвідношення прецедентної практики судів ЄС та Європейського суду з прав людини. правовий судовий прецедентПроте на сьогодні в Україні офіційно не здійснюється моніторингу практики судів ЄС, а, відтак, відсутнє чітке усвідомлення про зміст та обсяги прецедентних рішень судових органів ЄС. До цього слід додати, що в українській доктрині європейського та міжнародного права питання про значення прецеденту судових органів ЄС у правопорядку Європейського Союзу та його складової - Співтовариствах і особливостей його дії у внутрішньому праві держав-членів є переважно новими і поки що недостатньо вивченими. Проблематика з прецедентного права судів ЄС у юридичній літературі розглядається передусім у контексті джерел права Європейського Союзу, однак на сьогодні не визначено єдиного підходу щодо віднесення судового прецеденту до системи джерел права ЄС. У роботі широко використано порівняльно-правовий метод при дослідженні особливостей функціонування судового прецеденту у внутрішньому праві держав-членів, міжнародному та праві ЄС/Співтовариств; історико-правовий - при визначенні ґенези становлення судового прецеденту у праві ЄС/Співтовариств та основних етапів становлення прецедентного права в галузі прав людини у правопорядку ЄС/Співтовариств; діалектичний, структурно-функціональний метод та метод абстрагування - при виявленні специфіки прецеденту судових органів ЄС як правового феномену; формально-юридичний (формально-логічний) - при зясуванні юридичної природи судового прецеденту у праві ЄС, за допомогою якого здійснювалися оброблення та аналіз емпіричного матеріалу, що також обумовив послідовність висловлених суджень, понять та умовиводів. Емпіричну базу дисертаційної роботи склали вивчення й аналіз 172 рішень національних, регіональних (Європейського суду з прав людини, Міжамериканського суду з прав людини, Суду, заснованого Європейською Угодою про Економічну зону, Суду Правосуддя, Суду Першої інстанції, Суду з питань публічної служби ЄС) та міжнародних судів (Постійної палати міжнародного правосуддя, Нюрнберзького військового трибуналу, Міжнародного військового трибуналу для Далекого Сходу, Міжнародного Суду ООН, Міжнародного кримінального суду).У підрозділі 1.1 "Судовий прецедент у системі джерел права держав-членів Європейського Союзу" розглядається правова природа, характерні риси судового прецеденту як правового явища; співвідношення понять "судовий прецедент", "судова практика", "прецедентна практика", "правова позиція суду", "прецедент судового тлумачення". Запропоновано визначення поняття "судовий прецедент", яке може використовуватися як у внутрішньому праві держав, так і в праві ЄС: судовий прецедент - це рішення суду у конкретній справі, яке має обовязковий характер при вирішенні наступної справи, що стосується аналогічних чи достатньо близьких питань (обставин справи), та завдяки своїй визначальній важливості спрямоване на забезпечення цілісності, узгодженості та наступності правової системи, у межах якої воно застосовується. При цьому у підрозділі доводиться, що судовий прецедент може виступати у таких формах: а) як рішення суду, коли йдеться про його зовнішній вираз; б) як принцип, який береться за основу наступного рішення; в) як правило, тобто регулятор суспільних відносин, у вигляді зразка застосування та тлумачення чинних норм права або у виробленні нових норм (правоположень). Зазначено, що у різних правових системах для судів є характерним слідувати своїм попереднім рішенням незалежно від формального визнання правила прецеденту. Такий висновок можна зробити з огляду на: 1) специфіку права ЄС/Співтовариств, зокрема особливості установчих договорів ЄС/Співтовариств, що впливають на формування прецедентного права судами ЄС; 2) особливого місця судів ЄС в інституційній системі; 3) значення рішень судів ЄС у правопорядку ЄС/Співтовариств.

Основний зміст роботи