Судова гносеологія: проблеми методології та практики - Автореферат

Судова гносеологія: проблеми методології та практики судочинство процесуальний інформаційний пізнавальнийТакими змінами, зокрема, є: розширення не тільки використання досягнень науки і техніки та спеціальних знань, а й результатів взаємодії різних наук при розвязанні окремих завдань, що виникають у цій сфері; поява якісно нових об?єктів правовідносин, які часто стають й обєктами судових досліджень; розробка й використання дедалі складніших інструментальних засобів пізнання; організований характер отримання доказів і розчленування пізнавальних дій на окремі види завдань, які є професійною сферою діяльності спеціалістів у різних галузях знань, та поглиблення диференціації і професіоналізації пізнавальних дій всередині самих таких завдань; залучення у сферу судочинства субєктів, які виконують технічні функції; ускладнення судової оцінки результатів пізнавальних дій, виконаних з використанням складних науково-технічних засобів тощо. Зокрема, соціально-історичний підхід до розуміння процесу пізнання дає можливість визначити особливості його сутності, мети, обєктів, субєктів, форм організації, умов здійснення, засобів та отриманих з їх допомогою результатів, а з урахуванням цього орієнтує на розгляд пізнавальної діяльності у сфері судочинства як особливий вид соціальної діяльності та обовязкове врахування загальносоціальних умов, у яких вона здійснюється. Наукова новизна одержаних результатів визначається метою та предметом дослідження, а також завданнями і методами їх вирішення і полягає у тому, що автором уперше у вітчизняній науці на монографічному рівні з використанням методологічних положень філософії, логіки, психології, теорії держави і права, матеріального та процесуального права, криміналістики та інших галузей знань проведено комплексне дослідження сутності, структури та засобів пізнання у сфері судочинства, стан регулювання їх законодавством, виявлено недоліки поглядів вчених та законодавства з цього приводу, та практичні помилки, які з цього випливають, обґрунтовані висновки і пропозиції щодо їх усунення. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що на основі викладених у дисертації розробок розширені знання про пізнавальні процеси у сфері судочинства та особливості їх методологічного, процесуального та організаційного забезпечення, а сформульовані автором положення, висновки, рекомендації та пропозиції можуть використовуватись в таких напрямах: - загальній теорії держави і права для розширення системи знань про юридичні науки, сферу судочинства та пізнавальні процеси у цій сфері; «Загальна характеристика пізнання у сфері судочинства» підкреслюється, що пізнання у сфері судочинства відбувається в межах процесуальних правовідносин, а тому, крім сфери його здійснення, воно відзначається ще й: специфікою його мети та завдань, особливостями його обєкта, яким є юридично значущі факти; особливою соціальною значущістю його результатів; тим, що його субєкти, засоби та форми їх застосування визначені законом; особливостями фіксації отриманих результатів та оперування ними в процесі доказування; обмеженими часовими межами та конфліктними умовами його здійснення; здійсненням його у формі доказування, яке являє собою здійснювану у визначеному законом порядку єдність логічного і практичного аспектів діяльності уповноважених субєктів, спрямованої на формування, перевірку та оцінку доказів і їхніх процесуальних джерел, а також оперування ними з метою встановлення істини; колективним характером; переважно ретроспективним, а отже, й опосередкованим його здійсненням, хоч окремі його аспекти можуть мати й безпосередній характер.Оскільки теорія судового пізнання зорієнтована на забезпечення пізнавальних процесів лише у сфері судочинства і всіх аспектів пізнавальних процесів у сфері юриспруденції не вичерпує, то постає актуальним і завдання формування такої складової юридичної науки, як юридична гносеологія, яка була б методологічним орієнтиром у пізнанні та адекватному відображенні державно-правових реалій - і в правосвідомості, і в правових конструкціях (правових нормах, поняттях, дефініціях, теоріях), а як наслідок, у процесах праворозуміння, правотворчості, тлумачення, використання і застосування правових норм. При характеристиці пізнавальних процесів у сфері судочинства слід виходити з того, що пізнання - це процес активного, цілеспрямованого, категоріального відображення дійсності свідомістю людини, а властивість відображення - це прояв такого взаємозвязку між явищами дійсності, за якого особливості одних з них відтворюються у відповідних особливостях інших, а його змістом є відтворення ознак одних обєктів у відповідних ознаках інших. Пізнання може здійснюватися безпосередньо, коли субєкт безпосередньо взаємодіє з об?єктами пізнання, та опосередковано, коли знання набуваються з джерел, які відобразили об?єкт пізнання або шляхом логічних операцій.