Судові рішення та їх зміст під час застосування судового прецеденту - Статья

Інститут законодавства Верховної ради України, СУДОВІ РІШЕННЯ ТА ІХ ЗМІСТ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ СУДОВОГО ПРЕЦЕДЕНТУВодночас питання застосування судового прецеденту Верховного Суду України та Європейського суду з прав людини під час вирішення справи й викладення змісту заключного процесуально-правового документа суду залишається не повністю узгодженим на законодавчому рівні та неповно дослідженим науковцями-процесуалістами, що зумовлює актуальність цієї проблеми на сьогодні. Досліджуючи інститут судового рішення в системі цивільного судочинства й можливості застосування та посилання в таких рішеннях на зміст судових прецедентів, ми вважаємо, що судове рішення - це основний процесуально-правовий документ, який ухвалюється судом у нарадчій кімнаті іменем держави й від її імені, відповідно до норм процесуального законодавства, на основі всієї системи доказів, яку суд дослідив у судовому засіданні з посиланням на норми матеріального права та судові прецеденти Верховного Суду України і Європейського суду з прав людини, має письмову форму й захищає субєктивне право або інтерес фізичних, юридичних осіб чи держави. 2 і 7) [9] Пленум дав нове, розширене поняття судового рішення: «Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права, яким справа вирішується по суті, яке ухвалює суд у порядку цивільного судочинства (рішення, в тому числі і заочне, або ухвала, а також судовий наказ). Незважаючи на те що ні Цивільні процесуальні кодекси України 1922,, 1929, 1963, 2004 рр., ні постанови Пленумів Верховного Суду України не передбачали вимог до судового рішення з позиції застосування в його змісті судових прецедентів якобов’язкових джерел права, які в безумовному порядку мають застосовуватись судами України під час ухвалення судових рішень, усе ж така позиція Верховного Суду України, безсумнівно, дала ще один поштовх до наближення цивільного процесуального права до прецедентного права, в основу якого покладено не принцип верховенства закону, а принцип верховенства права. Так, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ під час перегляду справ у касаційному порядку послався на судовий прецедент Верховного Суду України у своєму рішенні від 08 жовтня 2014 р., використавши правові позиції Постанов Верховного Суду України від 24 жовтня р. у справі № 6-11бцс12 і від 03 лютого 2013 р. у справі № 6-174цс12 [10]; від 14 травня 2014 р., під час ухвалення якого касаційний суд послався на правову позицію Постанови Верховного Суду України від 05 лютого 2014 р., сформовану у справі № 6-152цс13, відповідно до якої погодження поручителя зі змінами до кредитного договору, що визначають конкретні умови, порядок та обсяг збільшення відповідальності боржника, висловлене шляхом підписання додаткової угоди до договору поруки, не потребує додаткової згоди поручителя на збільшення відповідальності [11]; від 18 червня 2014 р., у якому суд використав правову позицію постанови Верховного Суду України від 26 червня р. у справі № 6-58цс13, згідно з якою права особи, котра вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до набувача із використанням правового механізму, установленого ст. ст.Такий підхід до ухвалення судових рішень створить ефект безсторонності суду під час застосування судового прецеденту й остаточності судового рішення, що надає можливість уникнути сумнівів в упередженості суду, оскільки однаковість застосування як норм права, так і судових прецедентів зменшує упередженість суду щодо його відхилення від судової практики і трактування тих чи інших понять чи положень.