Судноплавство у духовному житті населення України (з найдавніших часів до XIX ст.) - Автореферат

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук СУДНОПЛАВСТВО У ДУХОВНОМУ ЖИТТІ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ (З НАЙДАВНІШИХ ЧАСІВ ДО КІНЦЯ ХІХ СТ.)Сучасні умови відродження і становлення національної самосвідомості українського народу, розбудови незалежної держави України вимагають від історичної науки посиленої уваги до духовно-культурної спадщини давнього населення нашої Батьківщини. Геокультурну належність давнього населення території України, яку С.Л.Рудницький вважав, якоюсь мірою, також середземноморською країною, до кола середземноморських цивілізацій забезпечили, в першу чергу, Чорне море та Дніпро 2. В наш час, коли перед українським суспільством гостро стоїть проблема інтеграції України у європейську та світову спільноту саме цей історичний досвід має бути досліджений, осмислений і впроваджений в освіту та виховання широкого загалу всіх верств населення нашої держави особливо, молоді. б) довести існування та охарактеризувати водні культи та їх символіку в релігії та світосприйнятті давнього населення України (від давньокамяного віку по I тис. до н.е.); Хронологічні межі дослідження охоплюють період від пізнього палеоліту 30-25 тис. до н.е. до XIX ст., що дозволяє простежити тяглість культурних, релігійних та господарчих традицій стародавнього і середньовічного населення України, життя і типи господарчої діяльності якого були зумовлені вирішальною роллю водного середовища, річкових систем та морських басейнів, практикою судноплавства, що отримало відображення у міфо-магічному сприйнятті дійсності і розвитку релігійних уявлень та культової практики.В роботі широко використовуються сучасні прийоми і методи етнографії, зокрема, порівняльно-історичний метод, який дає змогу шляхом порівняння виявляти загальне і особливе місце у розвитку тих чи інших етносів, які населяли Україну з давнини до сучасності, і визначати причини різнобіжностей. Аквасфера та техносфера тісно перепліталися, що знайшло відображення у духовному житті людства, де спостерігаємо використання засобів і символів судноплавства (корабель, вода, риба, якір) в поховальному обряді, народних звичаях, родинно-шлюбних обрядах, обрядах, повязаних з господарчою діяльністю та аграрно-біологічними циклами. Роль і місце водних культів і судноплавства в житті давнього населення України вивчалось як вітчизняними істориками, етнографами, археологами (Б.О.Рибаков, В.М.Массон, Г.Г.Мезенцева), так і дослідниками з української діаспори (О.Воропай). Йдеться про наукові дослідження з історії, давнього та середньовічного судноплавства, корабельну та якірну символіку в духовному житті та культурі північних та південних морських народів в роботах О.Крумлін-Петерсона, Л.Баш, Е.Остмо, К.Вестерберг, Г.Кепітена, П.Джанфротто та ін. У другому розділі - “Водна стихія у світогляді та релігії населення України з найдавніших часів до XIX ст.” - охарактеризовано екологічні та виробничі передумови розвитку уявлень про водну стихію і їх вплив на формування цих уявлень в різні історичні епохи на терені України.Висновки свідчать, що всупереч традиційним уявленням про зміст етноісторичних процесів, які відбувалися в Україні з первісності майже по XVIII ст., як споконвічну боротьбу "Лісу" зі "Степом", вважаємо за можливе введення третьої, не менш вагомої константи, а саме - “Моря”, що обумовлено належністю території степової України до середземноморської (атлантичної) етнокультурної зони, під впливом якої перебували носії багатьох археологічних культур і історично відомі народи. Комплексне вивчення залучених для дослідження джерел і літератури свідчить про те, що виникнення на ранньому етапі розвитку людства обожнювання водної стихії мало величезний вплив на світосприйняття та релігійні уявлення населення, яке мешкало на території України, починаючи від камяної доби до сучасності. Перші ознаки культу риби, як божества водного середовища, простежено у населення України культур мезо-неолітичного часу В неоліті ж створюються перші святилища, повязані з обожнюванням риби. Починаючи з IV тис. до н.е. на зміну зображенням тотему-риби, як втілення Світового океану, приходить образ сонячно-водяного Дракона, охоронця дощу і подателя живлячої енергії Сонця. На підставі як археологічних, так і писемних джерел доходимо висновку про глибоке коріння поклоніння водній стихії населення України перших століть I тис. н.е. і часів Київської Русі.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ