Історичний нарис розвитку інституту судимості в кримінальному праві України. Особливість злочинних наслідків, її основні ознаки та строки. Застосування законодавства про погашення і зняття покарання, оголошеного судом. Обчислення термінів її ліквідації.
«Судимість в кримінальному праві»Актуальність написання роботи обумовлюється вдосконаленням кримінально - правового регулювання суспільних відносин при вирішенні соціально - економічних, політичних, морально-етичних та виховних завдань, яке сприяє нормальному розвитку суспільства і є необхідною умовою функціонування будь-якого демократичного держави. У цьому звязку особливої уваги набуває юридична оцінка судимості як кримінально - правової категорії, що виражає особливий правовий стан особистості, підданої заходам репресивного характеру за скоєний злочин. Предмет дослідження є законодавство, в якому знайшло відображення таке поняття як судимість, а так само роботи вчених - юристів. Метою дослідження в даній роботі є вивчення інституту судимості в кримінальному праві, визначити поняття судимості, погашення та зняття судимості, правові наслідки судимості і її анулювання.Комплексне дослідження норм про судимість у кримінальному праві України доцільно розпочати з короткого історичного огляду зазначеного правового інституту, адже зясування історичних передумов виникнення й розвитку феномена судимості лише сприятиме врахуванню накопиченого законодавчого досвіду попередніх епох у процесі його сучасної нормативної регламентації. 19 Судебника Казимира 1468 р., відповідно до якого за першу крадіжку особа каралася штрафом, а якщо не було майна - тілесним покаранням і тюремним увязненням, а за вчинення повторної крадіжки засуджувалася до повішення. В одних з перших кодексів російського середньовіччя - Судебниках 1497 й 1550 років теж ішлося про посилення кримінального покарання за вчинення деяких злочинів після засудження за попередні, що можна трактувати як рецидив злочинів, де судимість є основною складовою ознакою. Найбільш простими способами були покалічення і таврування, яким злочинця відзначали серед інших осіб, а крім того, таврування мало на меті покарати особу, котра вчинила злочин, знеславити й принизити її людську гідність. (першому вітчизняному кримінальному кодексі), яке діяло на деяких територіях сучасної України, було передбачено низку обмежень для осіб, які вчинили злочини та відбули кримінальне покарання, що згідно з чинним кримінальним законодавством можна віднести до елементів судимості.Судимість - складне юридичне явище, яке має багатофункціональне соціально-правове призначення. Ще з давніх часів інститут судимості використовується не тільки як засіб констатації факту засудження осіб завчинені ними злочини і негативної репутації особи злочинця, але й прзначення для інших соціальних і кримінально-правових цілей. Констатація факту засудження за певні злочини супроводжувалися тавруванням осіб з метою, з одного боку, відмітити «лиху людину», злодія, а з другого - покарати злочинця, зганьбити, знеславити, принизити його, щоб цим попередити вчинення злочинів іншими особами. Відповідно до ч.1 ст 88 КК України особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду до кримінального покарання. Тобто властивості і цілі покарання та судимість збігаються, хоча обсяг і характер їх впливу на особу неоднакові, зокрема: з призначенням покарання засуджений, як правило, вже володіє благом, котрого він лишається, тоді як судимість, за висловленням В.Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості. Особи, засуджені за вироком суду без призначення покарання або звільнені від покарання чи такі, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність якого усунута законом, визнаються такими, що не мають судимості. 9 вирок суду іноземної держави може бути врахований, якщо особа була засуджена за злочин, вчинений за межами України, та знову вчинила злочин на території України. Кваліфікуюче значення судимість має і в тому випадку, коли закон передбачає посилення відповідальності за вчинення злочину повторно, оскільки повторність охоплює собою судимість. Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду; особи, які мають судимість за корисливий злочин, не можуть бути зареєстровані як підприємці, виступати співзасновниками підприємницької організації, обіймати в підприємницьких товариствах та їх спілках (обєднаннях) керівні посади і посади, повязані з матеріальною відповідальністю; 3) обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин), що, в свою чергу, є умовою обіймання певних посад; 4) обмеження у виїзді за кордон громадянина України й обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину); 5) збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу; 6) обмеження, повязані із застосуванням адміністративного нагляду; 7) позбавлення права на отримання певних пільг.
План
Зміст
Вступ
1. Історичний нарис розвитку інституту судимості в кримінальному праві України
2. Поняття судимості, ознаки та строки
3. Правові наслідки судимості
4. Строки погашення судимості
5. Зняття судимості
6. Застосування законодавства про погашення і зняття судимості
7. Проблемні питання інституту судимості у кримінальному праві України
Висновок
Список використаної літератури
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
