Загальна характеристика суду як основного суб’єкта цивільних процесуальних правовідносин. Склад суду і його нормативно-правове регулювання. Правовий статус народних засідателів. Інститут відводу суду як одна з передумов забезпечення належного судочинства.
НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ СУД ЯК СУБЄКТ ЦИВІЛЬНИХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИНРобота виконана на кафедрі цивільно-правових дисциплін Навчально-наукового інституту права, економіки та соціології Харківського національного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України. Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Кройтор Володимир Андрійович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри цивільного права та процесу. Захист відбудеться “23” грудня 2008 р. о 11-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.02 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м.У звязку з набуттям чинності новим Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК) та виходячи з необхідності подальшого вдосконалення законодавчої бази здійснення цивільного судочинства, науковий інтерес становлять питання правового статусу суду як субєкта цивільних процесуальних правовідносин, особливості складу суду при вирішенні цивільних справ у суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а також проблеми інституту відводу суду як одного із засобів забезпечення неупередженого й обєктивного судочинства. Мета дисертаційного дослідження полягає в зясуванні особливостей правового статусу суду як субєкта цивільних процесуальних правовідносин, встановленні оптимального складу суду для розгляду цивільних справ у різних інстанціях, а також розробці шляхів удосконалення інституту відводу суду як одного з найважливіших засобів забезпечення належного судочинства. Характер та обсяг предмета дисертаційного дослідження зумовили також використання історично-правового методу - для аналізу законодавства дореволюційного та радянського періоду щодо виявлення правових підстав колегіальності й одноособовості вирішення цивільних справ, зясування витоків інституту народних засідателів; порівняльно-правового - для порівняльного аналізу вітчизняного та зарубіжного досвіду залучення представників громадськості до здійснення цивільного судочинства; формально-логічного - для визначення основних понять у цій сфері відносин, таких як “цивільна процесуальна правосубєктність суду”, “належний суд”, “інститут відводу”; системного - для дослідження структури категорії “належний суд”, висвітлення взаємовпливів і взаємозвязків її елементів; структурно-функціонального - для визначення ролі та місця суду серед інших субєктів цивільних процесуальних правовідносин; моделювання та прогнозування - для розробки рекомендацій щодо оптимізації механізму забезпечення неупередженого судочинства. Соціологічний метод було використано для зясування ставлення суддів до проблем складу суду, участі народних засідателів та ефективності функціонування інституту відводу суду в цивільному судочинстві. обґрунтовано доцільність доповнення підстав відводу (самовідводу) судді чи народного засідателя такими обставинами: 1) перебування в матеріальній, службовій чи іншій залежності від осіб, які беруть участь у справі; 2) перебування в особливих стосунках з особами, які беруть участь у справі; 3) перебування в адміністративних чи інших правовідносинах з особами, які беруть участь у справі; 4) використання суддею при вирішенні справи преюдиційних фактів, установлених ним же в іншій справі; 5) перебування судді чи народного засідателя в родинних, сімейних відносинах чи відносинах свояцтва, а також відносинах, зазначених у пунктах 1-3, з посадовими особами або засновниками юридичної особи, яка є учасником процесу;У роботі обґрунтовується, що про суд як про субєкт цивільних процесуальних правовідносин можна говорити безвідносно до інстанції, оскільки суд конкретної інстанції як субєкт цивільного процесуального права при вирішенні цивільної справи втілюється в певний склад суду і стає субєктом цивільних процесуальних правовідносин - з потенційного учасника цивільних процесуальних правовідносин суд певної інстанції перетворюється на реального, у вигляді складу суду. Автор дослідження робить висновок про те, що суд є основним і обовязковим субєктом цивільних процесуальних правовідносин, оскільки незалежно від присутності інших учасників процесу суд є наявним завжди та саме на нього покладено виконання основного завдання цивільного судочинства - справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд цивільних справ. Інструктивні повноваження суду пропонується називати інформаційними, або інформаційно-інструктивними, оскільки відповідно до них суд доводить до відома осіб, які беруть участь у справі, варіанти їхньої поведінки, а термін “інструктивні” означає, що суд схиляє (інструктує) осіб до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы