Сучасний стан та перспективи євроінтеграції України - Курсовая работа

Особливий інтерес приділяється європейській інтеграції, котра стала наочним прикладом значних успіхів держав - членів Європейського Союзу. Процеси, що розгорнулися в Україні від початку 1990-х років, супроводжувалися значним підйомом в співтоваристві інтересу до зовнішньополітичного курсу, щодо запровадження України до європейської ідентичності. З розвитком дій державних експертів ентузіастів, в першу чергу істориків і політологів, а ще політичної верхівки держави, вони все більше концентрувалися на питаннях дослідження та заповнення концепцій українського місця в європейській інтеграції, так як саме в них сформулювалися думки і програми політичних діянь, аналіз яких зобовязаний відшукати ті суспільно-політичні орієнтири становлення спільноти, що найбільш повно відповідали б національним традиціям та політичному менталітету. Сформувалася обєктивна залежність між реальним становленням автономії України і реалізацією європокликання. Доцільно зазначити, що Український уряд формує власні особисті національні інтереси, власну зовнішньополітичну стратегію, постановляє широке коло проблем, що стоїть перед державою у взаємозвязку з потребою євро геополітичного вибору.Масові зрушення в сучасному суспільстві, докорінні зміни в структурах світосистеми, радикальна модифікація геополітичної структури і трансформаційні процеси останнього десятиліття в Україні стали базисною основою для пошуку діючих причин зародження національній безпеки країни. Історичний досвід говорить, що після того, як спільнота зорієнтувалася зі своєю державністю і заявила про міжнародне співтовариство цінності своїх національних інтересів, наступним кроком вважається забезпечення їх реалізації, стабільного і безпечного становлення. осить гострі політичні, економічні, конфесійні, етнічні та інші протиріччя, намагання переглянути існуючі кордони, перерозподіл сфер впливу привели до появи ряду загроз, таких, як тероризм, контрабанда наркотиків, незаконна торгівля зброєю і важко контрольована нелегальна міграція населення, міжнародна організована злочинність. Вони стали реальністю для України і вимагають невідкладної протидії з боку держави для становлення національної безпеки в цілому і прав людей зокрема. Вишукуючи шляхи забезпечення національної безпеки, Україна безсумнівно обрала шлях на угоду входження в майбутньому в європейське фінансове і політичне місце, а ще в систему колективної безпеки, що закріплено в головних офіційних документах нашої держави. Питання про вступ України до НАТО, як повноправного члена за умов «особливого партнерства», політичних запевнень з боку країн НАТО і курсу на інтеграцію до ЄС залежить від успіху економічних реформ в Україні, загального розвитку геополітичної ситуації в Європі і Україні.Угода була ратифікована Верховною Радою України 10 листопада 1994 р. та набула чинності 1 березня 1998 р. після її ратифікації 15 державами-членами ЄС. Президент України затвердив Стратегію інтеграції України до Європейського Союзу, а 14 вересня 2000 р. Підтвердженням незмінності стратегічного курсу України на європейську інтеграцію стало Послання Президента України до Верховної Ради України «Європейський вибір. Він передбачає поглиблення співробітництва між Україною та ЄС у таких сферах, як протидія нелегальній міграції та торгівлі людьми, боротьба з тероризмом, організованою злочинністю, відмиванням коштів, наркобізнесом, незаконною торгівлею зброєю, контрабандою, а також допомогу нашій державі у наближенні законодавства до норм та стандартів ЄС [5]. В документі підкреслюється, що «згідно зі статтею 49 Угоди ЄС кожна європейська країна, яка поважає і дотримується принципів фундаментальних свобод, демократії, прав людини, верховенства закону, може претендувати на вступ до Європейського Союзу, а чітке визнання прав таких держав, зокрема України, які відкрито висловлюють свої прагнення набути членства в ЄС, за умов досягнення ними всіх необхідних політичних та економічних критеріїв, повинно виступати потужним стимулом їхнього співробітництва в рамках концепції Ширшої Європи».Всеосяжність і комплексність змісту Угоди про асоціацію між Україною та ЄС схвалюють досить відому тезу, що з передмовою в силу Угоди може стати основою та орієнтиром для потужних комплексних і системних політичних, соціально-економічних, правових та інституційних реформ в Україні. Угода про асоціацію між Україною, з одного боку, та Європейським Союзом, Європейським Товариством згідно атомної енергії і їх країнами-членами, з іншої сторони описує якісно новий формат взаємин з ЄС на принципах «політичної асоціації та фінансової інтеграції» і вважається стратегічним орієнтиром системних реформ в Україні. З витоком впровадження Угоди з Україною, ЄС почав процес вирішення новоспеченого виду договорів про асоціацію з державами-сусідами, які за власним змістом охоплюють дуже широке коло питань взаємного інтересу і дають поглиблену спільну роботу на базі принципу обумовленості.

Зміст

Вступ

1. Передумови та історія відносин між Україною та ЄС

1.1 Передумови пріоритетності євроінтеграційного курсу України

1.2 Історичні етапи руху України до Європейської спільноти

2. Сучасний стан відносин України та ЄС

2.1 Сучасний стан євроінтеграції України з моменту підписання Угоди про асоціацію з ЄС

2.2 Аналіз співробітництва України та ЄС в 2017 році в рамках Угоди про асоціацію

3. Перспектива євроінтеграційного розвитку відноси України в рамках Угоди про асоціацію з ЄС

Висновки

Список використаної літератури