Сучасний стан проводового мовлення в Україні, та її подальша модернізація - Курсовая работа

Проаналізовано сучасний стан проводового мовлення в Україні і на основі цього виявлено перспективи та ключові проблеми його функціонування, як в Україні так і на прикладі м. На основні міжнародного досвіду запропоновано можливі шляхи модернізації системи проводового мовлення. Проводове мовлення розглянуто, як можливе джерело забезпечення населення сільських та віддалених районів доступом до мережі інтернет, телебачення, систем екстреного оповіщення та «тривожної кнопки». Стрімке становлення інформаційного суспільства в Україні, виконання довгострокових програм подальшої розбудови електронного урядування, зумовлює необхідність забезпечення для населення сприятливих умов для використання всього потенціалу нового типу суспільства, в тому числі - державних послуг, що надаються в електронному вигляді. Незважаючи на стратегічний курс на роздержавлення субєктів інформаційної сфери (серед значимих останніх подій - приватизація «Укртелекому») та, фактичне зумовлення необхідності громадянам вирішувати питання щодо інформатизації самостійно (через ринкові механізми), в Україні все ще наявні елементи інформаційної інфраструктури, що можуть бути використані в загальнонаціональних масштабах з метою забезпечення інформаційних інтересів широких верств громадян.Дротове радіо залишається затребуваним і у наш час, оскільки воно здійснює мовлення в багатьох віддалених населених пунктах (де немає інших радіостанцій). Тоді як звичайні ефірні радіоприймачі на час війни були у населення вилучені, дротове мовлення залишалося практично єдиним джерелом інформації. У березні 1964 р. було прийнято постанову Ради Міністрів РРФСР (були також аналогічні постанови в інших союзних республіках) про обовязкову наявність радіотрансляційної мережі в усіх житлових будинках, що будуються. По мережі дротового мовлення транслювалися: на звукових частотах Перша програма Всесоюзного радіо, на частоті 78 КГЦ - Друга програма Всесоюзного радіо («Маяк») і на частоті 120 КГЦ Третя програма Всесоюзного радіо [32]. Радіотрансляційні розетки (радіоточки) встановлювалися в усіх житлах, була створена розвинена мережа, вартість послуг була низька, промисловість масово випускала дешеві одне-і трьохпрограмні приймачі.Згідно з офіційною позицією ПАТ «Укртелеком» (яка нині є власником мережі проводового мовлення), вона несе збитки від надання послуг телеграфного звязку та проводового мовлення: «надання цих послуг не є обовязковим на законодавчому рівні, тому для покращення фінансового результату передбачається проведення роботи по отриманню компенсації з бюджету за умови подальшого надання компанією цих послуг, або повне припинення їх надання, в разі не досягнення домовленості щодо їх компенсації. Водночас, крім обєктивних факторів, що призводять до зменшення кількості радіоточок, додається і частина субєктивних, на які звертають увагу представники громадськості: небажання диспетчерів приймати виклик щодо пошкодження радіопроводки, спроби у випадку пошкодження дротів замінити проводове радіо ефірним [20]. Серед проблем, що зменшують загальну кількість абонентів проводового мовлення можна згадати і міжвідомчі протиріччя, що призводять до відключення цілих міст від даної мережі. Яскравим прикладом такого була ситуація у Полтавській області, коли працівники «Полтаваобленерго» самовільно демонтували (внаслідок фінансових розбіжностей із ПАТ «Укртелеком») дроти на 25 кілометрах в районі Комсомольску. Ця позиція приватного власника є в цілому зрозумілою: намагання оптимізувати структуру власності; однак при цьому не враховується такий фактор - саме проводове мовлення є тим елементом сповіщення населення у разі техногенних або природних катастроф, яке функціонує навіть в разі відключення електропостачання у районах, що зазнали впливу лиха.Все ще наявні в Україні майже 2 млн радіоточок та зацікавленість як з боку громадян, так і представників місцевих органів влади забезпечити їх функціонування, робить актуальним пошук можливих шляхів оновлення даного ресурсу та створення передумов для його затребуваності користувачами. Оновлення можливостей роботи системи проводового мовлення створить для держави додаткові важелі впливу на інформаційне поле держави в регіонах і передусім з акцентом на проблемні прикордонні території. Одним з перспективних напрямків подібного використання наявної інфраструктури проводового мовлення є запровадження програми, аналогічній російський «Соціальній розетці» [33], де після модернізації точок передбачається не лише збільшення кількості радіоканалів, але й надання телевізійного сигналу, низькошвидкісного доступу до мережі інтернет та системи екстреної допомоги. По-перше, створення можливості доступу до мережі інтернет дозволить, з одного боку, зменшити «цифровий розрив» між селом та містом, а з іншого - забезпечить широке коло громадян держави доступом до державних послуг, що будуть надаватись в межах електронного урядування.

Зміст

Вступ

Розділ 1. Становлення системи дротового радіомовлення

1.1 Еволюційні процеси дротового радіо в Україні та м. Запоріжжя

1.2 Сучасний стан та перспективи розвитку проводового радіо на регіональному рівні

Розділ 2. Місце дротового радіомовлення у системі сучасних електронних змі

2.1 Теоретичні засади функціонування проводового радіомовлення

2.2 Дротове радіомовлення Запорізької області у контексті звітів представника Національної ради зпитань телебачення та радіомовлення

2.3 Тематичний діапазон та типологічна характеристика проектів «Радіо Запоріжжя» (УР-1)

Розділ 3. Власна концепція програми для дротового радіо «Мода та краса»

Висновки

Список використаних джерел

Додатки