Сучасний стан демографічних процесів в Україні - Курсовая работа

Актуальність теми На вересень 2014 р. на території України проживало 46,870 млн. осіб. За цим показником наша країна перебуває на 5-му місці в Європі після Німеччині, Великобританії, Італії та Франції. На кількість і розміщення населення України мало вплив і організоване владою переміщення населення з менш економічно розвинених областей у великі промислові центри і райони, а також повернення на батьківщину репресованих комуністичним режимом народів. Мета даної курсової роботи полягає в дослідженні сучасного стану демографічних процесів в Україні. · проаналізувати демографічні процеси, які характерні для України;Населення або народонаселення - це сукупність людей, що проживають у межах відповідних територій (світ, материки, країни, міста, села та ін.). Знання чисельності населення на певну дату чи період дозволяє оптимально збалансувати розвиток народного господарства і напрями демографічної політики. Точнішу цифру могли б дати дані перепису населення 1937 р., але вони були засекречені, а люди, які його проводили, репресовані або знищені. Найбільші втрати понесли центральні райони країни, з яких було багато евакуйовано людей і звідки планомірніше забирали на роботу у Німеччину, а також великі міста, де жило багато євреїв і росіян (євреї були знищені фашистами, а багато росіян було евакуйовано). Після встановлення державного кордону із Польщею з України було переселено понад 500 тисяч поляків, натомість українців (понад 700 тис.осіб) поселено в Україну.Народжуваність в Україні продовжує знижуватись, вона вже опустилась нижче від рівня, достатнього для заміщення поколінь. Показники смертності людей залежать безпосередньо від їхнього матеріального стану, рівня охорони здоровя, умов праці і побуту, стану забрудненості довкілля, рівня старіння населення та ін. В Україні на кожні 100000 жителів у 2013 р. померло 1539 осіб (в 1995 р. - 1212 осіб). Значний вплив на смертність має забруднення навколишнього природного середовища. До цього часу більша народжуваність у містах була зумовлена швидкими темпами урбанізації, молодшою віковою структурою населення в містах внаслідок масової міграції до них молоді із сільської місцевості.Людина є, з одного боку, є активною продуктивною силою, що своєю трудовою діяльністю забезпечує виробництво матеріальних засобів свого існування та надання необхідних їй послуг, а з іншого, - вона є споживачем продуктів праці, які забезпечують її життєдіяльність. Як бачимо, населення і економіка являють собою певну єдність: людські потреби зумовлюють появу нових виробництв та послуг, а останні, в свою чергу, впливають відповідним чином на людей. Виходячи з того, що людина є основним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чисельність населення та кваліфікація його працездатної частини є фактором, який обумовлює можливості економічного розвитку. Населення виступає одночасно і як споживач, і як виробник матеріальних благ та послуг. Населення не існує поза економікою, як і економіка не функціонуватиме без населення.Розселення, як відомо, оцінюється регіональними відмінностями в густоті населення, співвідношенням чисельності міських і сільських жителів, інтенсивності зміни кількості жителів сільських і міських населених пунктів тощо. В свою чергу, просторові зрушення в порайонній організації виробництва та інших видах трудової діяльності мають прямий вплив на форми й територіальні особливості розселення людей, в значній мірі зумовлюють інтенсивність і напрям постійних і маятникових міграцій, призводять до зміни в питомій вазі міських і сільських жителів у всьому населенні України та її областей. Якщо на початку століття в Україні переважало сільське населення - близько 82% всього населення, то нині майже 68% її населення мешкає в міській місцевості. Такі особливості територіальної концентрації населення та наявні відмінності соціально-економічного, екологічного та політичного розвитку обумовили і своєрідність зрушень в загальній чисельності населення України та її регіонів. В селищах міського типу з людністю понад 20 тис. чол. проживає лише 2% населення, а решта населення проживає у поселеннях до 20 тис. чоловік.Статево-вікова структура населення відбиває також співвідношення між віковими групами людей, зокрема чоловіків та жінок. Це повязано із тим, що у жінок більша тривалість життя, а пік смертності у чоловіків настає після 40 років, а жінок після 50 років, також на це впливають спосіб життя, умови праці. Диспропорція між чоловіками і жінками у старшому віці посилюється ще й тим, що у ньому перебувають люди, які пережили Другу світову війну, а серед загиблих у ній переважали чоловіки. Якщо у міських поселеннях частка людей у віці понад 60 років становить 18,6%, то у селах - 25,2%. Однак поряд із високим рівнем старіння, жінки визначаються вищим, ніж чоловіки показником довголіття (відношення населення у віці понад 80 років до кількості населення у віці понад 60 років).Національний склад населення України характеризується значною чисельною перевагою основної нації - українців.

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ НАУКИ

1.1 ДОСЛІДЖЕННЯ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

1.2 ДЕМОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ НАСЕЛЕННЯ

РОЗДІЛ 2. СКЛАДОВІ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ВИКОРИСТАННЯ

2.1 ВПЛИВ НАСЕЛЕННЯ НА РОЗВИТОК І РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ

2.2 МІСЬКЕ ТА СІЛЬСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ

2.3 СТАТЕВО-ВІКОВА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ

2.4 НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ ТА ЙОГО ТЕРИТОРІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

3.1 ДЕМОГРАФІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ

3.2 СУЧАСНІ ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОБЛЕМИ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ