Сучасне українське суспільство: стратифікаційний вимір регіону - Автореферат

Харківський національний університет внутрішніх справ АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наукРобота виконана на кафедрі соціології Львівського національного університету імені Івана Франка, Міністерство освіти і науки України. Науковий керівник: кандидат соціологічних наук, доцент Коваліско Наталія Володимирівна, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри соціології Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук, професор Подольська Єлизавета Ананіївна, Харківський гуманітарний університет “Народна українська академія”, професор кафедри соціології кандидат філософських наук, доцент Поступний Олександр Миколайович, НТУ “Харківський політехнічний інститут”, завідувач кафедрою соціології і політології З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м.Перехід від командно-адміністративної до ринкової системи позначився на різкій зміні критеріїв стратифікації, рекомбінації елементів соціальної структури, сприяв появі нових соціальних прошарків та груп, привів до змін у соціальній самоідентифікації індивідів тощо. Соціальне структурування у сучасному українському суспільстві характеризується певним рівнем хаотичності, умовами недостатньої інституціоналізації основних чинників нерівності, що позначається на відсутності домінантної системи стратифікації та консистентності соціальних статусів більшості індивідів. Застосування різноманітних теоретичних парадигм та методологічних підходів часом дають суперечливі результати щодо стратифікації сучасного українського суспільства. Дослідження пірамідальності будови сучасного українського суспільства та спрямованості стратифікаційних процесів здійснено в роботах І. · визначити та описати основні критерії структурування суспільства, провести аналіз та узагальнити досвід багатовимірного структурування суспільства в межах існуючих теорій стратифікації та проведених емпіричних досліджень;У першому розділі “Теоретико-методологічні основи аналізу українського суспільства у вимірі соціальної стратифікації” проаналізовано суспільство як обєкт ієрархічного структурування та окреслено основні методологічні підходи, напрями та традиції дослідження стратифікаційної структури суспільства. Загалом, у сучасній теорії стратифікації суспільства сформувались обєктивістська та субєктивістська традиції; субстанціоналістська та структуралістська парадигми; структурний, діяльнісний та структурно-діяльнісний підходи; теорії номіналізму та реалізму тощо. Суть класового підходу полягає у виділенні обєктивних соціально-економічних позицій індивідів (груп), а основним фокусом аналізу є економічні відносини між класами як елементами соціальної структури суспільства, що усвідомлюють свою позицію у ньому (володіють класовою свідомістю). Проблема дослідження суспільства та його соціальної структури особливо загострюється в період соціальних трансформацій, які призводять до змін у всіх сферах суспільства, що викликає рекомбінацію, переструктурування, оновлення множинних критеріїв стратифікації, реконфігурацію взаємозалежностей між ними. У другому розділі “Методологія багатокритеріального вимірювання соціальної стратифікації” наголошується на багатоманітності критеріїв стратифікації в будь-якому суспільстві.У висновках узагальнено положення теорії соціальної стратифікації суспільства та окреслено особливості структурування сучасного українського суспільства за результатами емпіричних соціологічних досліджень. Емпіричне застосування авторської моделі стратифікації сучасного українського суспільства дозволило дослідити стратифікаційні процеси на рівні регіону. На основі аналізу емпіричних даних конкретно-соціологічного дослідження отримано такі результати та висновки: · на рівні регіону виділено шість сталих стратифікаційних прошарків: “вищий та середній класичний прошарки”, “прошарок висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів”, “український серединний прошарок”, “базовий економічно активний прошарок”, “базовий економічно незайнятий прошарок” та “нижчий прошарок”; Необхідно зазначити, що загалом неузгодженість статусів є більш характерною для середини стратифікаційної ієрархії регіону; У більшості прошарків зафіксовано низькі показники індексів потенційної мобільності у напрямах відкриття власної справи, бізнесу, зміни місця роботи, пошуку додаткових джерел доходів, отримання освіти, підвищення кваліфікації тощо.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ