Сучасна українська портретистика: жанрова диференціація і поетика - Автореферат

Київський національний університет імені Тараса Шевченка АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наукУ дисертації здійснено комплексний аналіз сучасного жанру публіцистичного портрета, висунуто і доведено гіпотезу функціональної незалежності, методологічної і поетикової самодостатності жанру. Історико-порівняльний метод існуючих портретних зразків дозволив сформувати загальну концепцію жанру і сформулювати його особливу роль у формуванні естетичної думки та створенні історичної памяті в іменах. Системно-типологічний метод дозволив виділити концепт жанру «обєкт - мета» і на його основі диференціювати різновиди публіцистичних портретів у однорідні типологічні ряди.У сучасних журналістикознавчих дослідженнях портрету відмовлено у самостійності, дослідники, відносячи його в ряд нарисової групи, яка фактично зникла зі шпальт видань, позбавляють цей жанр функціональної незалежності і поетичної самобутності, хоча він є одним із найдавніших жанрів в історії публіцистики і одним із найбільш розповсюджених і популярних жанрів сучасності. За своїм функціональним діапазоном портрет є унікальним жанром: від біографічного інформування про особистість - до осягнення її духовної сутності та виділення індивідуальної домінанти; портрет виконує інформаційну, політико-пропагандистську, просвітницьку, естетичну та креативну функції. У сучасних жанрових концепціях дослідники відносять портрет до нарисової групи, наслідуючи радянську традицію, скоріше, за звичкою, а не за практичним досвідом. Не заперечуючи вагомий внесок радянського журналістикознавства в теорію та історію вітчизняної журналістики, все ж не можна погодитися з тим, що нарис залишився достоту таким, яким він був за радянські часи, і що портрет, як і раніше, має винятково нарисову форму. У тих дослідженнях, де портрет розглядався як жанр, відсутній узагальнюючий погляд, який би обєднував всі типи портретів і всі етапи процесу портретування.У першому розділі «Портрет як жанр» наголошується на тому, що фактично до останнього часу не було досліджень, присвяченихкомплексному вивченню жанру портрета, і дана робота є першою спробою обгрутнування самостійності, функціональної самодостатності та поетикової самобутності жанру. Ті дослідження, що розглядають портрет як текстове утворення диференційовано на видові дослідження, що зосереджені на вивченні одного портретного різновиду і на ті, що присвячені вивченню поетики портретування. Але не можна виключати й субєктивні причини непослідовності вивчення жанру, як то: довільний підхід науковців у виборі предмету дослідження (за відсутності загальної концепції жанру, роботи, присвячені вивченню окремих прийомів портретування, не могли прислужитися формулюванню концепту жанру); складання науковцями неоднорідних класифікацій, які вносили неясність в розуміння не тільки типології, але й самої структури жанру. Керуючись концептом «обєкт-мета», було виділено портрети: літературний (обєкт зображення - письменник), політичний (обєкт зображення - політик), історичний (обєкт зображення - історично значуща особа), мистецький (інша назва - «творчий»; обєкт зображення - представник творчої професії, професійний (інша назва - «соціальний»; обєкт зображення - представник нетворчої професії). Подалі ця загальна класифікація деталізувалася шляхом диференціації підходів у вивченні і зображенні персонажу; змістового тла (літературно-критичний, літературно-біографічний, критико-біографічний портрети); функцій, що виконують портрети у ЗМІ (політичний портрет, портрет політика, міжнародний політичний портрет).Обєкт зображення (тобто персонаж) обумовлює такі концептуальні засади тексту: змістове тло (літературна творчість - у літературно-критичному портреті; політична діяльність - у власне політичному портреті; біографічні відомості - у портреті політика, літературно-біографічному портреті, тощо); способи вивчення персонажу (критико-текстологічний спосіб - літературно-критичний портрет; дослідницько-пошуковий спосіб - історичний портрет; соціологічний спосіб - професійний портрет і т.д.); методи творення (аналітичний метод - політичний, літературно-критичний, критико-біографічний портрети; нарисовий - портрет політика, історичний, професійний портрети); функціональні особливості (просвітницька функція - міжнародний політичний портрет, мистецький портрет, інформаційно-розважальна функція - мистецький, професійний портрети, рекламна функція - політичний портрет). У ході дослідження було виявлено теоретичні передумови домінування портрета над будь-якими методами, що лежать в основі жанру на підставі первинної, аутентичної, історичної мети (завдання) - зображувати, відтворювати, пізнавати людину. Виділено концепт і сформульовано загальне визначення портрета дали змогу долучити до єдиної класифікації ті портретні різновиди, які тривалий час були осторонь, зокрема, всю гілку літературних портретів, історичний та творчий (мистецький) портрети.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ