Сучасна українська культура: проблеми та перспективи розвитку - Курсовая работа

КУРСОВА РОБОТА З дисципліни: «Історія світової культури» Тема: «Сучасна українська культура: проблеми та перспективи розвитку» Вступ Приступаючи до вивчення українського народного мистецтва, важливо усвідомити, що його здобутки було покладено в основу сучасної української культури. Така усталеність культурних традицій пояснюється шануванням та плеканням української мови, народного мистецтва та культури в цілому. У процесі складання нового профілю і структури культурного життя, насичення його національним змістом і постмодерністськими новаціями відбуваються важливі зміни в смаках, уподобаннях, в шкалі і критеріях оцінки явищ культури та мистецтва. Якщо в недавньому минулому переважали критерії, повязані з ідеологічною цінністю культури, то тепер все більше визначаються і виходять на перший план критерії художності, естетичної досконалості, новаційності, авангардності, справжньої народності. Зростаюча з часів «перебудови» відкритість функціонування і розвитку української культури за своїм змістом є формою входження в світовий культурно-інформаційний простір і разом з тим оприлюдненням тих здобутків культури, які протистояли офіційним нормативам соціалістичного реалізму або не були визнані. У звязку з ускладненням проблеми вибору духовних цінностей і покращенням орієнтації українського суспільства у їх світі посилюється потреба в новому просвітництві, розвитку альтернативних форм освіти, в оновленні всієї системи виховання, які повинні відповідати потребам оновлення суспільства. У світі нових концепцій естетичного виховання людини перевага надається формуванню нового покоління, здатного в сучасних умовах глобалізму орієнтуватися у різних формах і концепціях мистецтва. Мета дослідження. Визначити мистецтво України шляхом розгляду його сучасного стану. Зявляються нові яскраві творчі особистості, нові речники і провісники прийдешнього розвитку української культури, канонізуються її апостоли - як М. Грушевський, Є. Маланюк, а їхня спадщина збагачується новими вимірами її освоєння. Значна частина цих обєднань плідно співпрацює з різними зарубіжними культурними, благодійними, науковими, освітніми інституціями, сприяючи входженню України в культурний європейський простір. Про масштаб та характер цього руху свідчить те, що за останні роки офіційно зареєстровано кілька академій як створених на громадських засадах (наприклад, Українська академія наук національного прогресу, Академія вищої школи, Академія політичних наук тощо), ряд культурницьких товариств і асоціацій. Ідеться про фактор релігії і вплив західної культури та культури української діаспори. Відомий науковець і громадський діяч І. Дзюба поставив проблему неповноти структури української культури, вважаючи її послабленою, особливо за рахунок недостатнього побутування мови. Нові реалії вимагають і нової культурної політики, бо за даними експертного опитування, проведеного Міністерством культури України, 68% вважають значними перспективи і можливості впливу церкви на духовні потреби наших сучасників. У звязку з підвищеною конкурентністю західної і російської культури та значним зниженням показників освоєння і продукування культури української в суспільстві починає усвідомлюватись необхідність протекціонізму щодо неї з наданням їй певних пільг і переваг, особливо у виданні україномовної літератури, кіновиробництва та кінопрокату. Розвязанню цієї проблеми сприятиме виконання Указу Президента України «Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян», яким затверджено основні напрями розвитку духовності українського суспільства. Важливою рисою нової соціальної реальності і, разом з тим, фактором її розвитку, є посилення впливу на культурне життя України її діаспори (українські західні освітні заклади, церковні організації, культурний обмін, спільні соціально-культурні проекти), здобутки якої все повніше ініціюють культурні зміни, а досягнення літератури, мистецтва, науки збагачують скарбницю української культури (наприклад в літературі - Є. Маланюк, У. Самчук, В. Барка та інші). 1.2 Сучасний стан української культури На сьогоднішній день українська література переживає чи не найбільший занепад серед усіх культурних галузей. В. Липинського, який в «Листах до братів - хліборобів» змалював картину проблематичності формування повноцінної нації на території, що здобула незалежність не шляхом принципової визвольної боротьби, а внаслідок розпаду метрополії.