Методологія фальсіфікаціонізму. Історизм як принцип наукового пізнання. Цінності і норми пізнавальної діяльності. Співвідношення знань, істини і переконань у науці. Критерії етичності вчених. Прагматистський інструменталізм Дьюї. Тлумачення позитивізму.
Методологія фальсіфікаціонізмуГідність даної швидше "реалістичної", ніж емпіричної позиції в тому, що вона визнає значення гіпотез і теорій в науці, а також зміни в науковому знанні, тим самим зберігаючи щось з "критичного духу" науки. Хоча вона придбала окремих прихильників серед соціальних вчених, критика фальсіфікаціонізму оскаржує його переконливість по ряду пунктів: (а) "факти", які висуваються як основа "незалежної" перевірки теорій і гіпотез, самі є "навантаженими теорією" дослідами, наприклад, складаються і інтерпретуються за допомогою теорії; (Б) на практиці в науці, всупереч так званої позиції фальсіфікаціонізму, виявляється, що одиночне спростування рідко буває вирішальним, а відхилення і заміна теорій - питання більш повного судження про переконливість та ефективності теорій; (В) спроба (див. Як і всяка діяльність, наукове пізнання регулюється певними ідеалами і нормами, які виражають ціннісні і цільові установки науки, відповідаючи на питання: для чого потрібні ті чи інші пізнавальні дії, який тип продукту (знання) має бути отриманий в результаті їх здійснення і яким способом отримати це знання. Проте поки результати цієї діяльності лише спорадично впливали на життя суспільства, можна було задовольнятися уявленням про те, що знання взагалі є благо, і тому самі по собі заняття наукою, що мають на меті збільшення знань, представляють собою етично виправданий вид діяльності. Різкі зміни в соціальному способі функціонування науки в другій половині ХХ століття привели до перестановки акцентів в обговоренні соціально-етичних проблем науки.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
