Біосфера як оболонка Землі. Особливості атмосфери, гідросфери і літосфери. Процес розвитку оточуючого середовища і суспільства. Виникнення антропоценозів. Природні ресурси та їхнє використання. Біопродуктивність екосистем. Ноосфера та межі стійкості.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТБіосфера - це оболонка Землі, яка включає частини атмосфери, гідросфери і літосфери, заселені живими організмами. Вернадський, підкреслюючи скрізь її відмінні особливості, зокрема: - біосфера являє собою оболонку життя - ділянку існування живої речовини; Ці нові уявлення про роль ферментів у життєвих процесах дають підстави існуванню ще й такого визначення біосфери: це та оболонка Землі, в межах якої фізико-географічні умови забезпечують нормальну роботу ферментів. Біосфера в сучасному розумінні - це глобальна відкрита система зі своїм "входом" (потік сонячної енергії, який надходить з космосу) і "виходом" (утворені в процесі життєдіяльності організмів речовини, які із-за різних причин "випали" із біологічного кругообігу, так званий вихід "в геологію" - камяне вугілля, нафта, осадові породи тощо).Біосфера містить у собі:живу речовину, утворену сукупністю організмів;біогенну речовину, що створюється в процесі життєдіяльності організмів (гази атмосфери, камяний вугілля, нафта, торф, вапняки й ін.);відстала речовина, що формується без участі живих організмів;біокосна речовина, що представляє собою спільний результат життєдіяльності організмів і небіологічних процесів (наприклад, ґрунту).Таким чином, живі організми можуть існувати в тропосфері і нижніх кулях стратосфери. У літосфері життя зустрічається на глибині 3,5-7,5 км, що обумовлено температурою земних надр і умовою проникнення води в рідкому стані. Для біологічних процесів найбільше значення мають: кисень, використовуваний для подиху і мінералізації мертвої органічної речовини, диоксид вуглецю, що бере участь у фотосинтезі, і озон, що екранує земну поверхню від твердого ультрафіолетового випромінювання. Азот, диоксид вуглецю, пара води утворилися значною мірою завдяки вулканічній діяльності, а кисень - у результаті фотосинтезу. Велике значення мають гази, розчинені у воді: кисень і диоксид вуглецю.Усі компоненти біосфери тісно взаємодіють між собою, складаючи цілісну, складно організовану систему, що розвивається по своїх внутрішніх законах і під дією зовнішніх сил, у тому числі космічних (сонячного випромінювання, гравітаційних сил, магнітних полів Сонця, Місяця й ін. небесних тіл). По сучасних представленнях, розвиток безжиттєвої геосфери, тобто оболонки, утвореної речовиною Землі, відбувалося на ранніх стадіях існування нашої планети, мільярди років тому. Зміни вигляду Землі були звязані з геологічними процесами, що відбувалися в земній корі, на поверхні й у глибинних кулях планети і знаходили прояв у виверженнях вулканів, землетрусах, переміщеннях земної кори, гороутворенні. Діяльність живої речовини, що проникнули в усі куточки планети, привела до виникнення нового утворення - біосфери - тісно взаємозалежної єдиної системи геологічних і біологічних тіл і процесів перетворення енергії і речовини. У біосфері, як і у будь-який екосистемі, відбувається кругообіг води, планетарні переміщення повітряних мас, а також біологічний кругообіг, що характеризується ємністю - кількістю хімічних елементів, розміщених одночасно в складі живої речовини в даній екосистемі, і швидкістю - кількістю живої речовини, що утворюється і розкладається в одиниці часу.Термін «ноосфера» був запропонований у 1927 році французьким математиком і філософом Э. Леруа. Перша створена людиною культура-палеоліт (камяний вік) - продовжувалася приблизно 20-30 тисяч років. Економічною основою життя людського суспільства було полювання на великих тварин: шляхетного і північного оленя, шерстистого носорога, осла, коня, мамонта, туру. На стоянках людини камяного віку знаходять численні кісти диких тварин - свідчення успішного полювання. Якщо дрібні травоїдні могли заповнити втрати від переслідування мисливцями високою народжуваністю, то великі тварини в силу еволюційної історії були позбавлені цієї можливості.Ріст населення, якісний стрибок у розвитку науки і техніки за останні два сторіччя, і особливо в наші дні, привели до того, що діяльність людини стала фактором планетарного масштабу, що направляє силою подальшої еволюції біосфери.Виникли антропоценози (від грецького anthropos - людина, koinos - загальний, спільність) - співтовариства організмів, у яких людина є домінуючим видом, а його діяльність - визначальний стан усієї системи.Біологічні, у тому числі харчові, ресурси планети обумовлюють можливості життя людини на Землі, а мінеральні й енергетичні є основою матеріального виробництва людського суспільства.Невичерпні ресурси підрозділяються на космічні, кліматичні і водяні. З урахуванням величезної маси повітряного і водяного середовища планети невичерпними вважають атмосферне повітря і воду.З числа природних ресурсів, що заповнюються, велику роль у житті людини грає ліс. Ліс має не менш важливе значення як географічний і екологічний фактор. Ліси запобігають ерозії ґрунтів, затримують поверхневі води, тобто служать для накопичення вологи, сприяють підтримці рівня ґрунтови
План
Зміст
Вступ
1. Структура біосфери
1.1 Відстала речовина біосфери
1.2 Живі організми (жива речовина)
2. Еволюція біосфери
2.1 Біосфера і людина. Ноосфера
2.2 Виникнення антропоценозів
3. Природні ресурси та їхнє використання
3.1 Невичерпні ресурси
3.2 Вичерпні ресурси
4. Межі стійкості
5. Біопродуктивність екосистем
Висновки
Перелік послань
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы