Сучасні тенденції відтворення армії як соціального інституту (соціологічний аспект) - Автореферат

Національна академія наук УкраїниРобота виконана в Інституті соціальних наук Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Науковий керівник доктор філософських наук, професор Попова Ірина Марківна, Інститут соціальних наук Одеського національного університету, професор кафедри Офіційні опоненти: доктор соціологічних наук Афонін Едуард Андрійович, Верховна Рада України, завідувач відділу інформаційно-бібліотечного забезпечення Інформаційного управління апарату Верховної Ради України кандидат соціологічних наук, доцент Галєєв Вадим Алімович, Науково-дослідний центр гуманітарних проблем Збройних Сил України, начальник центруТому у дослідженні розглядаються переважно ті процеси відтворення армії, які повязані з підготовкою офіцерських кадрів як основної ланки, головної фігури у військовій справі. Реформа системи військової освіти, яка здійснюється сьогодні, спрямована на підвищення відтворюючої функції військової освіти. Успішною ця реформа буде тільки в тому випадку, якщо будуть максимально узгоджені інтереси не тільки суспільства (держави) в створенні армії, яка відповідає сучасним вимогам, але й особистості, для якої служба в такій армії була б престижною та привабливою. Потреба в дослідженні сучасних тенденцій відтворення офіцерського складу і соціально-професійної мобільності курсантів та випускників вищих військових навчальних закладів (ВВНЗІВ) стає невідкладною не тільки у звязку з процесами, які відбуваються в армії, але й тими, які відбуваються в усьому суспільстві: загостренням проблеми працевлаштування, структури зайнятості, раціонального використання молодих спеціалістів у процесі зміни економічних відносин. Запропонований в дисертації теоретичний підхід до вивчення відтворення армії як соціального інституту та її командного складу розробляється в рамках соціологічної теорії соціальних структур і стратифікації суспільства, а також концепції соціальної мобільності.Розглядаючи армію як соціальний інститут, звертається увага на зовнішню, формальну структуру, а також його внутрішню змістовну діяльність. На історичному матеріалі доведено значення виникнення армії для суспільства. До числа основних функцій, які визначають значущість армії для суспільства, віднесено функції стабілізації і гармонізації соціальних відносин в суспільстві, підтримання спокою та впевненості громадян в силі і непохитності своєї держави, трансляція (передавання) системи цінностей та норм та інші. В протилежному випадку ці функції обертаються на дисфункції, які наносять серйозну шкоду як армії, так і суспільству. Маючи значні матеріальні та людські ресурси, високу організованість та дисциплінованість, налагоджену систему санкцій і норм, армія набуває форму "держави в державі".Здійснений соціологічний аналіз сучасних тенденцій відтворення армії дозволяє стверджувати, що існуюча система військової освіти, як один з основних чинників відтворення армії, є результатом реформування Збройних Сил, а також невідємною складовою соціального реформування суспільства в цілому, тому містить в собі всі переваги і недоліки цих процесів. В дисертації звертається увага на те, що проголошені цілі та пріоритети розвитку військової освіти свідчать про намагання української держави створити сучасну за світовими стандартами систему підготовки військових кадрів. Аналіз організаційно-структурних змін та змістовного компоненту системи військової освіти свідчить про незавершеність реформи військової освіти та її недостатнє наукове обґрунтування, а також про прояв субєктивізму при здійсненні даної реформи. Скорочення терміну навчання у ВВНЗАХ призвело до неможливості отримання більшістю випускників ВВНЗІВ цивільної спеціальності, а це ще більше знизило соціальну захищеність офіцерів та престиж професії військового взагалі. Проте, незважаючи на зниження престижу військової служби і професії офіцера в українському суспільстві, конкурс до ВВНЗІВ продовжує залишатися стабільно високим, що свідчить про відносну привабливість військової освіти та професії військового для певних верств населення деяких регіонів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ