Сучасні тенденції регулювання юрисдикційних імунітетів у міжнародному приватному праві - Автореферат

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наукРобота виконана в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Науковий керівник: Доктор юридичних наук, професор Кисіль Василь Іванович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародного приватного права Захист відбудеться «20» жовтня 2009 року о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.10 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м.Зважаючи на постійний розвиток економічних відносин, збільшення випадків укладення державою угод з іноземними приватними особами, а також з огляду на участь України в світових та регіональних інтеграційних процесах (вступ до Світової організації торгівлі, поглиблення звязків з Європейським Союзом тощо), в Україні існує нагальна потреба у сучасному визначенні положення держави як учасника приватно-правових відносин та його нормативного врегулювання, виходячи з необхідності обмеження права держави посилатися на імунітети у таких відносинах з іноземними юридичними та фізичними особами. Протягом ХХ сторіччя теорія обмеженого імунітету держави знаходилася у постійному розвитку, скорочувалася кількість випадків, коли держава має право посилатися на імунітет, вдосконалювався механізм відокремлення комерційної діяльності держави від дій, повязаних з реалізацією нею своїх суверенних функцій. Останнім часом проблема надання імунітету державі висвітлюються здебільшого як окреме питання в українських та російських підручниках з міжнародного приватного права та невеликій кількості статей (наприклад, М.М.Богуславський «Міжнародне приватне право», 2005 рік, Г.С.Фединяк «Міжнародне приватне право» 2005 рік, В.Л.Чубарєв «Міжнародне приватне право», 2006 рік тощо). При підготовці роботи широко використовувалися нормативні акти та судова практика різних країн, зокрема: США (Закон США про імунітет іноземних держав 1976 року зі змінами), Великобританії (Акт про імунітет держави 1978 рок зі змінами), Сінгапуру (Акт про імунітет держави 1979 року зі змінами), Канади (Акт, що надає імунітет державі в канадських судах 1982 року зі змінами), Австралії (Акт про імунітет іноземної держави 1984 року зі змінами), міжнародно-правові акти, передусім Конвенція ООН та Європейська Конвенція про імунітет держави 1972 року, а також офіційні документи Організації Обєднаних Націй, зокрема документи Комісії міжнародного права, які були використані у процесі підготовки проекту Конвенції ООН («Materials on Jurisdictional Immunities of States and their Property», New York, United Nations, 1982 року). дослідити найбільш гострі питання, повязані з прийняттям рішення про надання імунітету державі при розгляді справ за її участю національним судом іншої держави та які тривалий час стримували прийняття Конвенції ООН, проект якої був підготовлений Комісією ООН з міжнародного права ще у 1991 році, зокрема: а) визначити коло осіб, які мають право посилатися на імунітет; б) зясувати сутність поняття «комерційна діяльність» держави; в) визначити випадки, коли держава має право користуватися імунітетом; г) зясувати, за яких умов державі надається імунітет від застосування примусових заходів;Розділ 1 «Поняття та загальні умови надання імунітету державі» присвячений дослідженню становлення поняття юрисдикційного імунітету іноземної держави, механізмів надання державі права посилатися на імунітет та проблемам визначення органу, компетентного приймати рішення про надання іноземній державі імунітету. «Поняття імунітету держави у міжнародних приватно-правових відносинах, історія розвитку доктрини імунітету держави» досліджуються правова природа принципу імунітету держави від юрисдикції іншої держави. Доводиться, що принцип імунітету держави перейшов у приватно-правові відносини з міжнародного публічного права, а саме, з принципу суверенної рівності держав як субєктів міжнародного права, та полягає у непідпорядкування держави будь-якій владі іншої держави: виконавчій, законодавчій чи судовій. «Особливості механізму надання імунітету та відмови держави від нього» досліджується проблеми, повязані з наданням державі імунітету, встановленням випадків, коли держава не може посилатися на імунітет, та процедурою відмови держави від імунітету. У розділі 2 «Межі дії принципу імунітету держави», який складається з чотирьох підрозділів, розглядаються проблеми, які виникають при формулюванні визначень понять «іноземна держава» та «комерційна діяльність», а також зясовуються випадки, коли держава не може посилатися на імунітет, та умови надання імунітету від примусових заходів .

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ