Сучасні стратегічні напрями розвитку інноваційних процесів в сільському господарстві регіонів України - Статья

Сучасні стратегічні напрями розвитку інноваційних процесів в сільському господарстві регіонів УкраїниНадано характеристику інноваційному розвитку сільського господарства. Визначено основні чинники, які сприяють інноваційному розвитку сільського господарства. Розглянуто основні засади зростання ефективності сільського господарства та активізації інноваційних процесів. Визначено сучасні стратегічні напрями розвитку інноваційних процесів в сільському господарстві регіонів України. Ключові слова: Інноваційний розвиток, регіон, інноваційний процес, сільське господарство, міжрегіональні продовольчі звязки, конкурентоспроможність, стратегічні напрями.У сільському господарстві України переважають старі традиційні технології, інноваційне оновлення йде в уповільненому темпі, що є однією з головних причин тривалого кризового стану аграрної сфери. Разом з тим розвиток аграрного сектора економіки йде випереджаючими темпами в порівнянні з іншими галузями економіки. Подальший розвиток сільського господарства в Україні неможливий без глибокого і всебічного аналізу сучасного стану організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку сільського господарства, що дозволяє дати оцінку і розробити засади реалізації інноваційної політики, активна реалізація якої забезпечить необхідний розвиток галузі.Низькі темпи техніко-технологічного оновлення сільськогосподарського виробництва у структурі собівартості виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції мають наслідком збільшення вартості невідновних природних ресурсів, зростання залежності виробництва від природно-кліматичних умов, обмеження доступу товаровиробників до фінансових ресурсів. Ситуація, що склалася в аграрному секторі, зумовлює ряд викликів, основними з яких є необхідність поліпшення умов ведення бізнесу, проведення якісних перетворень, спроможних забезпечити підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарського виробництва на внутрішньому та зовнішньому ринку, продовольчу безпеку держави, і наближення до європейської політики у сфері сільського господарства. Під інноваційним розвитком сільського господарства необхідно розуміти сукупність науково-технічних, технологічних, організаційно-управлінських, екологічних і соціальних змін, що відбуваються в процесі ініціювання, створення, реалізації нововведень, доведення їх до використання безпосередньо у виробництві з оцінкою економічної ефективності інновацій, з метою забезпечення продовольчої безпеки, підвищення темпів зростання, розвитку конкурентоспроможного та сталого сільськогосподарського виробництва, що задовольняє зростаючі суспільні потреби і підвищує якість життя населення. Основними чинниками, які сприяють інноваційному розвитку сільського господарства є: зацікавленість аграрних організацій в отриманні додаткового ефекту від впровадження наукових розробок, інформованість сільськогосподарських товаровиробників про наукові розробки, наукова і організаційна підготовленість кадрів, вибір пріоритетних напрямів впровадження нових технологій в сільськогосподарське виробництво, економічне стимулювання за результативність інноваційної діяльності. Тому, актуальним є розвиток міжрегіональних продовольчих звязків за рахунок: розвитку кооперації та інтеграції у виробництві, збуті, переробці і використанні сільгосппродукції; концентрації виробництва сільгосппродукції в тих районах і організаціях, де забезпечується максимум виходу якісної продукції при мінімумі витрат на її виробництво і доставку до споживачів; формування спеціалізованих зон товарного виробництва сільськогосподарської продукції з урахуванням її цільового використання; поліпшення організації зберігання і підвищення ефективності транспортування; розробки комплексу організаційно-економічних заходів щодо стабілізації та сталого розвитку сировинної бази ринку; оцінки ефективності міжрегіональних продовольчих звязків; розширення експортних можливостей; регулювання міжрегіональних продовольчих звязків на основі стимулювання окремих товаровиробників і деяких видів продукції та продовольства; створення умов для забезпечення населення якісним, різноманітним та економічно доступним продовольством за рахунок оптимальної збалансованості між обсягом власного виробництва, вивезенням надлишкових видів сільгосппродукції та продовольства, а також ввезенням окремих видів, виробництво яких в області є неможливим, недостатнім або невигідним.