Характеристика учасників російсько-грузинського конфлікту, цілей та мотивації сторін. Хронологія, характер і зміст основних подій. Програма врегулювання конфлікту: план Саркозі, комісія ПАРЄ, міжнародний суд. Гуманітарна криза та інформаційна війна.
Міністерство освіти і науки України Волинський національний університет імені Лесі УкраїнкиВійна розпочалася навколо збройного протистояння в Південній Осетії у серпні 2008 р.РФ має найдовший кордон у світі. Має спільні кордони з такими країнами: на півночі - Росія , зі сходу - Азербайджан , з півдня - Вірменія , на південному заході - Туреччина .Основною ціллю Грузії є збереження її територіальної цілісності, саме цим вона мотивує свої дії відносно своїх сепаратистських регіонів - Абхазії та Південної Осетії. В той же час Росія мотивує свої дії іншим принципом міжнародного права - принципом права націй на самовизначення.Етнічні осетини складають відносну більшість на території Південної Осетії, однак на території автономії була значна грузинська меншина - близько третини від загалу населення регіону. Стосунки між Грузією і Південною Осетією загострилися після розпаду Радянського союзу , коли осетини намагалися обєднатися з частиною свого народу в Північній Осетії , яка знаходиться на території Росі. Непорозуміння між двома народами призвели до громадянської війни та проголошення незалежності у Південній Осетії у 1992 р.У ніч на 8 серпня після обстрілів грузинських сіл, збройні сили Грузії заявили про намір відновити конституційний лад на території невизнаної республіки і в результаті боїв зайняли більшу частину Цхінвалі .Взаємовідносини Росії та Грузії ніколи не були однорідними і на зміну конфліктам приходила повна чи часткова нормалізація відносин. У звязку з цим з моменту розпаду Радянського Союзу і до сьогодні, на нашу думку, можна виділити кілька етапів у взаємовідносинах цих двох держав: 1). 1990-1992 рр. - грузино-осетинське зіткнення, повязане з проголошенням Південною Осетією незалежності;24 червня 1992 р. в Сочі президентами Росії та Грузії в присутності президентів Північної та Південної Осетії було підписано Угоду про припинення бойових дій і розміщення в зоні конфлікту за мандатом СНД миротворчих сил в складі 3-х батальйонів по 500 осіб кожний - російського, осетинського та грузинського під командуванням російського генерала. Ця проблема мала негативні наслідки, зокрема, Росією 5 грудня 2000 р. був введений візовий режим, на взаємні поїздки громадян Росії та Грузії з метою зниження терористичних загроз. На основі двосторонніх домовленостей з березня 2001 р. між Росією і Грузією встановлено тимчасовий порядок взаємних поїздок громадян двох країн. З врахуванням лінії РФ на поступове помякшення візового режиму з Грузією, а також беручи до уваги гуманітарний аспект даної проблеми, російською стороною було прийнято рішення про введення з 9 грудня 2003 р. на тимчасовій основі спрощеного порядку вїзду та виїзду в Росію громадян Грузії, які проживають в Аджарії. Не дивлячись на прийняті Росією в рамках ОБСЄ зобовязання, що стосуються виведення цих баз, не секрет, що у визначених колах реалізація цього процесу розцінюється як „витискування” Росії з Грузії.Щоб краще зрозуміти можливі перспективи розвитку російсько-грузинських відносин, слід визначити причини існуючих протиріч. З цього приводу науковці Джорджтаунського університету відзначають, що відносини між Росією та Грузією опинилися в стані кризи значною мірою через дружні звязки Грузії та США. Сьогодні значною мірою в результаті цих чинників колишні республіки функціонують як слабкі неефективні держави, виживаючи на образі зовнішнього ворога, західної допомоги та за рахунок відкритості російської економіки, в якій головним чином нелегально зайнята значна частина працездатного населення нових держав.Ступінь довіри до цих процесів багато в чому буде залежати від вирішення економічних, транспортних проблем, як і проблеми повернення біженців. Необхідним буде відновлення прямого діалогу пересічних громадян, створення клімату більшої довіри між сторонами, переборювання глибокого упередженого ставлення один до одного, яке склалося в результаті конфлікту. Інших можливостей, іншого вектора для створення необхідних передумов відновлення довіри між сторонами і розгляд в подальшому політичних аспектів врегулювання не проглядається. Оцінюючи ситуацію в цілому, цілком обґрунтовано можна сказати, що в таких різних за територією, кількістю населення, економічними можливостями, геополітичною роллю країнах, як Росія та Грузія, і сьогодні зберігаються істотні обєктивні передумови для більшого взаєморозуміння і зближення. Швидше за все це буде гострий діалог двох країн, який дозволить створити формат російсько-грузинських відносин, який більшою мірою, ніж сьогодні, буде відповідати інтересам Росії та Грузії.Звичайно, перш за все сторони мають чітко усвідомити, що використання сили для вирішення суперечок в кінцевому рахунку не призведе до їх вирішення, а навпаки тільки поглибить існуючу ситуацію, що виникла між Грузією та Росією. Але у будь-якому випадку стосунки потрібно буде відновлювати, оскільки Грузія і Росія є сусідами. Чим більше зараз ці відносини ускладнюватимуться, тим складніше буде вибудовувати ці стосунки в майбутньому.
План
Зміст
1. Назва конфлікту і його основний зміст
2. Характеристика учасників сторін конфлікту
3. Цілі та мотивація сторін конфлікту
4. Передумови виникнення конфлікту
5. Привід до конфлікту
6. Фази конфлікту
7. Хронологія, характер і зміст основних подій
8. Зовнішня оцінка конфліктної ситуації
9. Програма врегулювання конфлікту
10. Система факторів врегулювання конфлікту
11. Участь третьої сторони у вирішенні конфлікту
12. Проблеми і перспективи врегулювання конфлікту
13. Наслідки конфлікту.
14. Особисте бачення вирішення конфлікту і програма його врегулювання
Список літератури
1. Назва конфлікту і його основний зміст
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
