Сучасні проблеми природокористування в Україні - Курсовая работа

На порозі нових відкриттів, технологій та вражаючих досягнень, людство на сьогодні зіткнулось з проблемою третього тисячоліття - проблемою раціонального природокористування. На сьогодні основні елементи природно-ресурсного потенціалу тієї чи іншої території існують у взаємодоповнюючій формі та використовуються практично майже у всіх галузях промисловості. Поряд з глобальним, проблема охорони навколишнього середовища і раціонального використання природних ресурсів має яскраво виражений регіональний характер і відіграє особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність. Пропорційність означає погодженість у використанні природних ресурсів як за територією, так і за галузями народного господарства, виключення порушень природних взаємозвязків у навколишньому природному середовищі.На противагу від інших мешканців Землі, людина повязана з природою не тільки безпосередньо, але й опосередковано - через виробництво. Виробництво протиставляє суспільство природі, забезпечує його відносну незалежність від неї. Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи. Природа та її ресурси є середовищем, обєктом, результатом життя і господарчої діяльності людей, які приводять як до позитивних, так і до негативних наслідків. Охорона природних ресурсів та навколишнього середовища передбачає проведення попереджувальних і профілактичних заходів у процесі виробництва, здійснення дій з охорони технологічних процесів, які в нього входять, та заходів з відновлення властивостей і якостей ресурсів природи, що були порушені внаслідок господарчої діяльності.Часто потреби в природних ресурсах блокуються технологічною неможливістю їх освоєння, наприклад, виробництво енергії на основі керованого термоядерного синтезу, регулювання кліматичних процесів чи явищ тощо. Природно-ресурсний потенціал території - це сукупна продуктивність природних ресурсів, засобів виробництва і предметів споживання, яка виражається у їх сукупній споживній вартості. У такому розумінні природно-ресурсний потенціал території посідає важливе місце в системі «суспільство - природа». Сфера взаємодії природи й суспільства охоплює не лише безпосередньо експлуатовані, а й усі розвідані природні ресурси, що складають природно-ресурсний потенціал території. Україна - держава з потужним і розвиненим природно-ресурсним потенціалом, що охоплює мінеральні, земельні, водні, лісові, фауністичні та природні рекреаційні ресурси.Поряд з глобальними, проблеми охорони навколишнього середовища і природних ресурсів мають яскраво виражений регіональний характер і відіграють особливу роль в інтенсифікації виробництва на основі прискорення науково-технічного прогресу. Стосовно природокористування це означає послідовний розвиток наукових засад охорони навколишнього середовища і раціонального використання його ресурсів на основі таких принципів, як планомірність, пропорційність, оптимальність [16]. Отже, щоб уникнути серйозних теперішніх і віддалених негативних наслідків нераціонального відношення до природи, необхідний облік таких наслідків, а він можливий тільки на основі знань ресурсних можливостей, лімітів експлуатації природних ресурсів і свідомого управління природокористуванням з урахуванням цих обмежень. Незважаючи на зменшення обсягів виробництва, проведення низки природоохоронних заходів, прийняття досить великої кількості законів, що повязані з екологічним станом країни, закриття під тиском громадськості ряду екологічно небезпечних підприємств, покращення очищення промислових викидів, зниження рекреаційного навантаження в деяких регіонах (наприклад, у Криму) не зменшує в цілому гостроту екологічного стану в регіонах. Виникнення тих чи інших проблем у регіонах країни є результатом взаємодії людини з природою, коли активне використання різноманітних природних ресурсів, зростання антропогенного навантаження на територію призводять до порушень природних екологічних систем, руйнації умов їх поновлення.Загострення взаємовідносин суспільства з природою поставило перед людством питання про необхідність розробки і впровадження нових принципів своєї поведінки в природі та експлуатації природних ресурсів нашої планети. Результатом тривалих пошуків і досліджень стала проголошена в Ріо-де-Жанейро у 1992 році концепція сталого розвитку, перехід до якої визначено як завдання для світового господарства на XXI ст. З іншого боку, в документах конференції в Ріо вказується і на вади практики вкрай неефективного використання природних ресурсів у країнах, що мали планову економіку, та про надзвичайну важливість ліквідації економічної відсталості в країнах, що розвиваються, оскільки бідність є активним каталізатором загострення екологічних проблем.

Зміст

Вступ

1. Сутність та принципи природокористування

2. Оцінка природно-ресурсного потенціалу території України

3. Основні проблеми раціонального природокористування

4. Стратегічні напрями використання природно-ресурсного потенціалу

Висновки

Список використаної літератури

Додатки