Причини виникнення патологічного процесу в тканинах пародонта. Значення зубного нальоту у виникненні запальних захворювань. Класифікація етіологічних факторів. Види нейротрофічних порушень обміну речовин. Вивчення клінічного перебігу пієлонефриту.
При низкой оригинальности работы "Сучасні погляди на етіологію та патогенез запальних захворювань пародонта, їх взаємозв’язок із патологією сечовидільної системи", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Сучасні погляди на етіологію та патогенез запальних захворювань пародонта, їх взаємозвязок із патологією сечовидільної системиЗ немінералізованих зубних відкладень найважливіше значення для виникнення уражень пародонта мають: зубна бляшка та мякий зубний наліт [10, 12, 17, 20, 27]. Виходячи з положення про провідну роль мікрофлори в розвитку захворювань пародонта, дані автори пропонують ідентифікувати їх таким чином: патогенні мікроорганізми з вираженою асоціацією до захворювань пародонта (Actinobacillus actinomycetemcomitans тощо) та патогенні мікроорганізми з помірною асоціацією до захворювань пародонта (Prevotella intermedia, Campilobacter rectus тощо). Розвиток генералізованого ураження пародонта відбувається на тлі виникнення дезадаптації до хронічного психоемоційного напруження [11, 15, 22, 27], при порушенні функціонування органів та систем, ендотоксикозі, порушенні вільнорадикального окиснення ліпідів [5, 35]. Серед загальних факторів, що призводять до виникнення патології пародонта, доведеним є вплив загальносоматичних захворювань, які у 85,0 % випадків є супутніми та активізуючими патологічний процес у пародонті [2, 3, 9, 15, 26, 27, 36]. При гострому нефриті, що має короткочасний перебіг і в більшості випадків закінчується виздоровленням, Е.Е.Платонов [32] відзначає зміни в пародонті у вигляді гінгівіту легкої та середньої тяжкості, вміст кальцію в сироватці крові знаходиться в межах норми, а при хронічному нефриті відмічаються значні зміни в тканинах пародонта, які знаходяться в прямій залежності від тривалості і тяжкості основного захворювання.Аналіз отриманих даних дає змогу дійти наступного висновку: сечокамяна хвороба сприяє раннім проявам і більш швидкому розвитку й інтенсивнішому перебігу катарального гінгівіту та генералізованого пародонтиту. Враховуючи виявлені особливості перебігу і швидкість розвитку уражень пародонта, слід починати лікування та диспансеризацію таких осіб у ранні терміни захворювання сечокамяною хворобою.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
