Досліджено особливості перформативних практик сучасної культури, проаналізовано творчість М. Абрамович у контексті поєднання образотворчості, тілесності та видовищності. Оцінка перформансу, перформанс-арту, перформативності, перформативних практик.
При низкой оригинальности работы "Сучасні перформативні практики: образотворчість чи театралізація", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
СУЧАСНІ ПЕРФОРМАТИВНІ ПРАКТИКИ: ОБРАЗОТВОРЧІСТЬ ЧИ ТЕАТРАЛІЗАЦІЯ (На прикладі творчості Марини Абрамович)А у мистецтві перформансу (або просто у перформансі) перформер є автором концепції та її виконавцем: він одночасно і презентує ідею, і виконує її. Один з основоположників напряму американський художник Джозеф Кошут виклав головні положення концептуалізму у статті «Мистецтво після філософії» (1969), де стверджував, що мистецтво - це сила ідеї, а не матеріалу. У 1960-70-х роках зявляються перші приклади мистецтва дії, квінтесенцією якого є наголошення процесуального характеру мистецтва, а основними ідеями - превалювання творчого акту над його результатом та стирання меж між мистецтвом і дійсністю, розчинення художнього жесту у плинних процесах життя. Отже навіть побіжний погляд на зміст зазначених перформансів, акцій та хепенінгів засвідчує, що справжнім носієм реальності для митця стає тіло, і саме завдяки йому художник прагне залишити у культурі свій фізичний відбиток, ознаки своєї присутності - у різноманітний спосіб. «Ритм 0» (який правомірно назвати все ж не перформансом, а хепенінгом) відбувся у Неапольській галереї Могга, де глядачів разом з художницею було замкнено на шість годин.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
