Розширення можливостей проведення первинно-відновлювальних операцій хворих на обтураційну товстокишкову непрохідність. Розробка пристрою для передопераційної декомпресії, методики інтраопераційної санації товстої кишки та післяопераційної детоксикації.
Аннотация к работе
Запорізька медична академія післядипломної освіти Сучасні підходи до лікування обтураційної товстокишкової непрохідностіРобота виконана у Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Милиця Микола Миколайович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри хірургії і проктології Захист дисертації відбудеться “17” березня 2005р. о 14 годині На засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.01 при Запорізькій медичній академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоровя України (69096, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізької медичної академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоровя України (69096, м.Обтураційна товстокишкова непрохідність (ОТКН) залишається актуальною медико-біологічною та соціальною проблемою, а методи її діагностики і лікування - суперечливими в сучасній ургентній хірургії. Досвід хірургічного лікування хворих на ОТКН показує, що на сьогодні не існує одностайної думки про показання, тактику і обсяг оперативних втручань, а також тривалість та характер передопераційної підготовки (О.В. Відсутність єдиного погляду на вибір раціонального обсягу та методу завершення оперативного втручання, велика частота гнійно-септичних ускладнень, високі показники післяопераційної летальності вказують на необхідність розробки оптимальних методів діагностики та лікування ОТКН (Н.П. Але залишаються не до кінця вирішеними погляди на можливості підготовки товстої кишки до і під час операції, способи захисту операційного поля при евакуації кишкового вмісту, профілактики синдрому ендогенної інтоксикації і транслокації бактеріальної флори, інтра-та післяопераційних ускладнень. У звязку з цим постала необхідність пошуку більш ефективної тактики лікування хворих на ОТКН, удосконалення відомих і розробки нових засобів хірургічного втручання з урахуванням стану імунного и антиоксидантного захисту, які покращують безпосередні та віддалені результати, скорочуючи період реабілітації цих хворих.Рак лівої половини ободової кишки був причиною непрохідності у 113 (88,3 %) хворих. Найбільш постійною ознакою кишкової непрохідності був біль, якому у 104 (81,3 %) хворих передували ознаки дискомфорту (погіршення апетиту, почуття важкості у верхніх відділах живота, нудота, блювота). Важливим діагностичним методом у 21 (16,4 %) хворого була ректороманоскопія, при якій визначенні злоякісні новоутворення прямої кишки і ректосігмоїдного відділу. Керуючись метою і задачами дослідження пацієнти розділені на дві групи: І (контрольна) - 86 хворих, ІІ (основна) - 42 пацієнти. Хворих розділили на дві групи: І-у групу склали 56 пацієнтів з декомпенсованою кишковою непрохідністю, II-у - 27 хворих з непрохідністю в стадії субкомпенсації.1) ОТКН спостерігається переважно при локалізації пухлини в лівій половині ободової кишки (88,3 %), у осіб похилого і старечого віку (78,1 %) з наявністю важких супутніх захворювань (69,5 %), вираженої ендогенної інтоксикації, супроводжуючись великою кількістю післяопераційних ускладнень (35,9 %) і летальністю (18,0 %). 2) Застосування запропонованого пристроюю, методики інтраопераційної санації з післяопераційною детоксикацією оксигенованими розчинами і сорбентами дали можливість виконати первинно-відновлювальні операції у 57,1 % хворих. 3) Запропонована програма, що включає: перед-, інтраопераційну декомпресію, післяопераційну детоксикацію оксигенованими розчинами і сорбентами дозволила зменшити ступінь вираженості ендогенної інтоксикації, що супроводжувалось зниженням МСМ в 1,5-2,2 рази, ЛІІ - в 1,6-2,3 рази, МДА - 1,2-1,3 рази і ЦІК - в 1,1-1,4 рази в порівнянні з контрольною групою. 6) Розроблена програма у хворих на ОТКН дозволила зменшити кількість післяопераційних ускладнень (з 41,9 до 23,8 %) і летальність (з 20,9 до 11,9 %) за рахунок зменшення кількості екстрених оперативних втручань, розширити показання до первинно-відновлювальних операцій, тим самим покращити результати лікування і якість життя даної категорії пацієнтів.