Розширення можливостей проведення первинно-відновлювальних операцій хворих на обтураційну товстокишкову непрохідність. Розробка пристрою для передопераційної декомпресії, методики інтраопераційної санації товстої кишки та післяопераційної детоксикації.
При низкой оригинальности работы "Сучасні підходи до лікування обтураційної товстокишкової непрохідності", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Запорізька медична академія післядипломної освіти Сучасні підходи до лікування обтураційної товстокишкової непрохідностіРобота виконана у Запорізькій медичній академії післядипломної освіти МОЗ України Науковий керівник - доктор медичних наук, професор Милиця Микола Миколайович, Запорізька медична академія післядипломної освіти МОЗ України, завідувач кафедри хірургії і проктології Захист дисертації відбудеться “17” березня 2005р. о 14 годині На засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.600.01 при Запорізькій медичній академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоровя України (69096, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізької медичної академії післядипломної освіти Міністерства охорони здоровя України (69096, м.Обтураційна товстокишкова непрохідність (ОТКН) залишається актуальною медико-біологічною та соціальною проблемою, а методи її діагностики і лікування - суперечливими в сучасній ургентній хірургії. Досвід хірургічного лікування хворих на ОТКН показує, що на сьогодні не існує одностайної думки про показання, тактику і обсяг оперативних втручань, а також тривалість та характер передопераційної підготовки (О.В. Відсутність єдиного погляду на вибір раціонального обсягу та методу завершення оперативного втручання, велика частота гнійно-септичних ускладнень, високі показники післяопераційної летальності вказують на необхідність розробки оптимальних методів діагностики та лікування ОТКН (Н.П. Але залишаються не до кінця вирішеними погляди на можливості підготовки товстої кишки до і під час операції, способи захисту операційного поля при евакуації кишкового вмісту, профілактики синдрому ендогенної інтоксикації і транслокації бактеріальної флори, інтра-та післяопераційних ускладнень. У звязку з цим постала необхідність пошуку більш ефективної тактики лікування хворих на ОТКН, удосконалення відомих і розробки нових засобів хірургічного втручання з урахуванням стану імунного и антиоксидантного захисту, які покращують безпосередні та віддалені результати, скорочуючи період реабілітації цих хворих.Рак лівої половини ободової кишки був причиною непрохідності у 113 (88,3 %) хворих. Найбільш постійною ознакою кишкової непрохідності був біль, якому у 104 (81,3 %) хворих передували ознаки дискомфорту (погіршення апетиту, почуття важкості у верхніх відділах живота, нудота, блювота). Важливим діагностичним методом у 21 (16,4 %) хворого була ректороманоскопія, при якій визначенні злоякісні новоутворення прямої кишки і ректосігмоїдного відділу. Керуючись метою і задачами дослідження пацієнти розділені на дві групи: І (контрольна) - 86 хворих, ІІ (основна) - 42 пацієнти. Хворих розділили на дві групи: І-у групу склали 56 пацієнтів з декомпенсованою кишковою непрохідністю, II-у - 27 хворих з непрохідністю в стадії субкомпенсації.1) ОТКН спостерігається переважно при локалізації пухлини в лівій половині ободової кишки (88,3 %), у осіб похилого і старечого віку (78,1 %) з наявністю важких супутніх захворювань (69,5 %), вираженої ендогенної інтоксикації, супроводжуючись великою кількістю післяопераційних ускладнень (35,9 %) і летальністю (18,0 %). 2) Застосування запропонованого пристроюю, методики інтраопераційної санації з післяопераційною детоксикацією оксигенованими розчинами і сорбентами дали можливість виконати первинно-відновлювальні операції у 57,1 % хворих. 3) Запропонована програма, що включає: перед-, інтраопераційну декомпресію, післяопераційну детоксикацію оксигенованими розчинами і сорбентами дозволила зменшити ступінь вираженості ендогенної інтоксикації, що супроводжувалось зниженням МСМ в 1,5-2,2 рази, ЛІІ - в 1,6-2,3 рази, МДА - 1,2-1,3 рази і ЦІК - в 1,1-1,4 рази в порівнянні з контрольною групою. 6) Розроблена програма у хворих на ОТКН дозволила зменшити кількість післяопераційних ускладнень (з 41,9 до 23,8 %) і летальність (з 20,9 до 11,9 %) за рахунок зменшення кількості екстрених оперативних втручань, розширити показання до первинно-відновлювальних операцій, тим самим покращити результати лікування і якість життя даної категорії пацієнтів.
План
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы