Сучасні моделі розвитку університетської освіти в Україні: теорія і методика - Автореферат

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ І ПСИХОЛОГІЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИРобота виконана в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Науковий консультант: доктор філософських наук, професор, дійсний член АПН України Зязюн Іван Андрійович, директор Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України, м. Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Гончаренко Семен Устимович, головний науковий співробітник відділу дидактики професійної освіти Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України; Захист відбудеться “23” листопада 2005 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м. З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м.Університетська освіта в сучасних умовах має пріоритетне значення, відноситься до фундаментальних основ забезпечення розвитку соціально-економічної системи України. Тому виникає значна кількість філій, центрів та інших структурних підрозділів провідних університетів, а також і самих університетів у регіонах, що збільшує різноманіття напрямів та форм надання освітніх послуг, уможливлює безпосередньо в регіоні здобути освіту, що актуалізує соціальний аспект проблеми. Аналіз організаційно-педагогічного розвитку університетської системи освіти зумовлює взаємоповязану сукупність питань, на які потрібно дати швидкі, точні та конкретні відповіді: яким має бути бажаний взірець, модель університетської системи освіти; як управляти університетською освітою у швидко змінних соціально-економічних умовах; куди спрямовувати зміни і якою має бути модель розвитку; хто і наскільки зацікавлений у розвитку; як створити та утримувати належний баланс інтересів усіх зацікавлених сторін без втрати можливостей розвитку; які показники, індекси та індикатори дозволяють вимірювати розвиток; які методики та на яких рівнях і за якими критеріями здатні оцінювати рівень досягнутого та потенційні можливості розвитку; як встановити засоби впливу та визначити баланс між якістю та наявними ресурсами забезпечення освіти, між економічним ростом та соціальним розвитком, між ефективністю та сталістю? Актуальність проблеми освіти для майбуття цивілізації, для сталого розвитку висвітлюється і в Заяві міністрів навколишнього середовища країн Європейської Економічної Комісії (ЄЕК) Організації Обєднаних Націй (ООН) (2003 рік), де підкреслюється, що освіта є одним з прав людини, є також попередньою умовою для досягнення сталого розвитку й важливим чинником належного управління. Мета дослідження: обґрунтувати теоретико-методологічні основи, стратегічні напрями і закономірності сталого розвитку університетської освіти, базуючись на науково-теоретичному аналізі розроблених організаційно-педагогічних моделей розвитку сучасної інноваційної університетської системи освіти, на визначенні балансу між динамічним взірцем бажаного майбутнього та реаліями соціально-економічних перетворень сьогодення згідно зі встановленими критеріями, та на цьому підґрунті створити комплекс взаємодоповнюючих методик.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ