Сучасні моделі парламентського бікамералізму - Автореферат

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. СУЧАСНІ МОДЕЛІ ПАРЛАМЕНТСЬКОГО БІКАМЕРАЛІЗМУУ дисертації проведений порівняльний аналіз усіх двопалатних парламентів, складені класифікації двопалатних асамблей за такими морфологічними характеристиками: легіслатурою палат, абсолютним значенням чисельного складу палат, бікамеральним коефіцієнтом, індексом прямої участі виборців у формуванні парламентського корпусу та рівнем представництва регіонів у верхніх палатах. До критеріїв виділення таких моделей належать: набір «генетичних» чинників, що визначають структуру асамблей; домінантні, медіанні й модальні групи парламентів, які відрізняються кількісними показниками морфологічних характеристик організаційної структури парламентів, принципами й способами політичного рекрутування. Автором побудована серія політичних карт, що характеризують сучасний парламентський бікамералізм. Ключові слова: двопалатні парламенти, представництво регіонів у парламентах, бікамеральний коефіцієнт, індекс прямої участі виборців, регіональні моделі парламентського бікамералізму. В диссертационной работе систематизированы данные обо всех двухпалатных парламентах мира, проведена оценка факторов, влияющих на переход от парламентского монокамерализма к бикамерализму, выделены релевантные морфологическим характеристики (легислатура верхних и нижних палат, абсолютные значениям численного состава палат, бикамеральный коэффициент, индекс прямого участия избирателей в формировании всего парламентского корпуса и уровень представительства регионов в верхних палатах), предложена авторская схема существующих принципов и способов формирования верхних и нижних палат, выведены типологические формулы распространенности способов формирования сенаторского и депутатского корпусов.Серед органів державної влади особливе місце посідає парламент як вищий представницький орган, якому народ передає повноваження на законотворчість і ухвалення важливих політичних рішень. Вдруге до ідеї двопалатності повернулася Конституційна комісія, що працювала над текстом Основного Закону в 1995-1996 рр. У квітні 2000 р. питання про двопалатний парламент, прибічником якого виступав Президент України Леонід Кучма, було винесене на референдум і отримало схвалення 81,68% виборців, які взяли участь у плебісциті, але з проекту конституційних змін за результатами народного волевиявлення ідею бікамералізму вилучили. Але прибічники й супротивники двопалатної структури парламенту в своїх аргументах посилаються на окремі позитивні й негативні приклади функціонування монокамералізму й бікамералізму, що свідчить про недостатність систематизованих знань про цей інститут влади. Політологічні аспекти діяльності парламенту, проблематика історічної еволюції парламентаризму, порівняльний аналіз світового досвіду парламентського бікамералізму досліджуються насамперед політологами та представниками юридичної науки. Огляд робіт з теми дослідження дає змогу дійти висновку, що вітчизняними та зарубіжними вченими накопичено значний фактичний матеріал, але незважаючи на наявність значної кількості публікацій, присвячених парламентам, у тому числі й бікамеральним, цю тему не можна вважати розробленою у звязку з тим, що в науковій літературі вивчення даного питання обмежується теоретичними роботами, написаними на межі XIX-XX ст., де двопалатні парламенти розглядаються як окремий випадок народного представництва; сучасними монографіями й статтями, присвяченими окремим проблемам бікамералізму в загальному контексті парламентаризму; довідковими виданнями із загальною інформацією про держави та їхні законодавчі органи; компаративістськими дослідженнями, у яких порівнюється обмежена кількість двопалатних асамблей.У другому розділі «Типологічні характеристики бікамеральних парламентів» виділяються чинники, що визначають бікамералізм, і релевантні морфологічні характеристики двопалатних парламентів, на основі яких у третьому розділі будуються типологічні моделі бікамеральних асамблей. «Чинники, що визначають парламентський бікамералізм» - аналізуються чинники, що впливають на вибір монокамеральної чи бікамеральної структури парламенту, серед них виділяється група «генетичних», або таких, що визначають структуру законодавчих асамблей, до яких належать форма державно-територіального устрою, розміри державної території та «демографічні розміри» держав. «“Демографічні розміри” держав» - показують, що питома вага бікамеральних парламентів збільшується від мінімального значення (24%) у країнах із населенням до 1 млн. осіб до максимального показника (82%) у державах, чисельність населення в яких перевищує 100 млн. осіб.

2. Основний зміст роботи